РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
КОРПОРАТИВНИХ ІНТЕРЕСІВ
2.1. Механізми забезпечення функцій статутного капіталу
Питання удосконалення правового регулювання порядку формування, зміни розміру
статутного капіталу (фонду) і т.ін. залишаються актуальними на протязі багатьох
років [10; 35; 39; 48; 72; 110; 243; 252], бо статутний капітал є «фундаментом»
діяльності товариства, гарантією його майнової сталості та детермінантом обсягу
корпоративних прав учасників. До функцій статутного фонду відносять функцію
майнової основи або “стартову”, гарантійну [48,
с. 13; 57, с. 165; 243, с. 22], регулятивну функції [48, с. 13-15; 57, с. 166]
та функцію індикатора ефективності господарської діяльності [106, с. 48]. Однак
фактичне правове забезпечення деяких функцій не завжди відповідає їх
призначенню, інших – є незбалансованим між інтересами учасників відповідних
відносин, що негативно впливає на ефективність правового регулювання. У
контексті аналізу факторів, несприятливих майновій сталості господарського
товариства, у межах даного підрозділу буде досліджено проблемні питання
правового регулювання щодо статутного капіталу, сутність якого розкривається у
тому числі через його функції.
Функція майнової основи діяльності товариства полягає у тому, що саме за
рахунок внесків до статутного капіталу (сплати вартості акцій) створюється
основа для початку діяльності товариства (у тому числі за рахунок натуральних
внесків, які безпосередньо використовуються у його діяльності - наприклад,
транспортні засоби, оргтехніка, обладнання, сировина тощо, а також грошових
коштів, за які у наступному набувається майно, необхідне для діяльності і
т.ін.). Ця функція статутного капіталу (фонду) має бути реалізована тільки за
умови фактичного забезпечення (при створенні товариства) ознаки наявності
відокремленого майна шляхом формування статутного капіталу - одного з перших
джерел формування майна товариства. Так, одною з ознак юридичної особи є
наявність у неї відокремленого майна, яке відображається в самостійному
балансі, що в свою чергу є умовою реалізації ознаки самостійної майнової
відповідальності юридичної особи [59, с. 77-78], яку закріплено у ст. 96 ЦК.
Відповідно до ст. 66 ГК одним з джерел формування відокремленого майна
підприємств є грошові та матеріальні внески засновників до статутного фонду. У
зв’язку з тим, що юридична особа вважається створеною з дня її державної
реєстрації (ст. 87 ЦК), коли притаманні їй ознаки вважаються існуючими, на
момент державної реєстрації підприємства лише внески до статутного капіталу
можуть бути джерелом формування його майна. Тобто без створення статутного
капіталу на момент державної реєстрації товариства неможливе набуття ним ознаки
наявності відокремленого майна (насамперед, від засновників).
Функція майнової основи діяльності уявляється забезпеченою для підприємств
будь-яких організаційних форм у ГК України (п. 4 ст. 57) через вимогу щодо
включення до статуту суб’єкта господарювання відомостей про розмір та порядок
утворення статутного фонду. ЦК не містить вимог щодо змісту установчих
документів. Так, у п. 2 ст. 88 ЦК передбачено визначення у засновницькому
договорі товариства порядку спільної діяльності учасників щодо його створення
та умов передання майна учасників, але на яких правах та у якому розмірі – не
встановлено. Крім того, для ТОВ (ТДВ) та АТ договір про заснування (створення)
товариства не є установчим документом та, відповідно, його подання при
державній реєстрації товариства не є обов’язковим ст.ст. 142, 153 ЦК).
У зв’язку з наведеним слід погодитись з О.С. Янковою щодо необхідності чіткого
закріплення у законодавстві обов’язку формування статутного фонду у
встановленому мінімальному розмірі для підприємств будь-якої
організаційно-правової форми, якщо більший розмір не передбачений спеціальними
нормами [252, с. 8-9], як це встановлено для АТ та ТОВ. Але таку думку
поділяють не всі досліджувачі. Так, на погляд
А. Єфименко, більш прогресивним є законодавство значної кількісті розвинутих
країн, у тому числі Великої Британії та більшості штатів США, яке дозволяє
створення та існування компаній без статутного капіталу. Акції цих компаній не
мають номінальної вартості, їхня вартість визначається вартістю майна компанії,
що приходиться на одну акцію, або котируванням на фондовій біржі. Закон
встановлює лише мінімальний обсяг капіталу, який має бути внесений для
реєстрації компанії [74, с. 42]. Вважаємо, що такий лібералізм законодавства
для сучасного етапу розвитку України є передчасним, бо, зокрема, США маючи
майже двохвіковий досвід (з початку ХIХ ст.) регулювання корпоративних відносин
[14, с. 483], що передбачає існування відшліфованих часом дійових інструментів
контролю та відповідальності у цій сфері, дозволили відмову від обов’язку
створення мінімального статутного капіталу лише у 80-х роках минулого століття
[23, с. 208; 225, с. 43].
З метою забезпечення створення статутного фонду суб’єктів господарювання
пропонується доповнити ст. 56 ГК “Утворення суб’єкта господарювання” новою
частиною наступного змісту: “Утворення статутного фонду господарської
організації є обов’язковим в порядку, визначеному ст. 86 цього Кодексу і
законами”.
Гарантійна функція полягає у гарантуванні товариством його
кредиторам виконання своїх зобов’язань обставиною формування статутного
капіталу, який передбачувано матеріалізується в активах товариства, тобто таким
чином гарантується його майнова сталість (спроможність). Але, хоча відповідно
до законодавства (п. 1 ст. 144, п. 1 ст. 155 ЦК) статутний капітал визн
- Київ+380960830922