РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА ОСВІТИ МОЛОДИХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ВТНЗ ЯК ФАКТОР ВПЛИВУ НА
ПРОФАДАПТАЦІЮ
2.1. Професіоналізм як показник фахової адаптованості педагогів
Період професійної адаптації є періодом завершення формування особистості
фахівця, за В.О. Сластьоніним [179, с. 88], та є першим етапом становлення
професіонала, як зауважує В.А. Бодров [27, с. 22-23], що, безумовно, стосується
і молодого викладача іноземної мови ВТНЗ.
Професіонал, за визначенням енциклопедичного словника, – це:
1) той, хто зробив будь-яке заняття предметом своєї діяльності, своєю
професією;
2) добрий знавець своєї справи;
3) фахівець [182, с. 322], [118, с. 464].
Огляд поданих вище визначень вказує на те, що педагога, який є дипломованим
фахівцем, але тільки розпочинає фахову діяльність з викладання іноземної мови у
ВТНЗ, зробивши дане заняття предметом своєї діяльності, професією, і має пройти
складний процес адаптації до неї, не можна вважати професіоналом у другому
значенні цього слова.
Поняття „професіонал” є тісно пов’язаним з поняттям „професіоналізм”, що можна
тлумачити як:
1) заняття чимось як професією;
2) ступінь уміння, майстерності, притаманної професіоналу [118, с. 464];
3) оволодіння основами і глибинами будь-якої професії [182, с. 322].
Професіоналізм у другому з наведених вище значень слова слід розглядати як
якісну характеристику суб’єкта діяльності – представника певної професії, що,
за Н.В. Кузьміною, „визначається мірою володіння ним сучасними засобами
розв’язання професійних завдань, продуктивними способами її здійснення” [105,
с. 11] і може бути показником продуктивності фахової діяльності молодого
викладача.
За І.Д. Багаєвою, професіоналізм педагогічної діяльності – це мистецтво
формування в наявного складу учнів готовності до продуктивного розв’язання
завдань у подальшій системі роботи засобами свого предмету (спеціальності) за
час, відведений на навчально-виховний процес [23, с. 14]. Тобто, професіоналізм
вчителя є результатом творчої педагогічної діяльності, що передбачає формування
такої особистості, яка була б здатною продуктивно, грамотно розв’язувати
соціальні, професійні та особистісні завдання, це „концентрований показник
особистісно-діяльнісної сутності педагога, обумовлений мірою реалізації його
громадянської зрілості, відповідальності і професійного обов’язку” [23, с.
15].
І.Д. Багаєва вважає, що професіоналізм характеризується особистісною та
діяльнісною сутністю. Особистісну сутність професіоналізму складають знання,
необхідні для виконання професійної діяльності, специфічне відношення педагога
до об’єкта, процесу, умов фахової діяльності і необхідність самовдосконалення
себе як професіонала. Діяльнісну сутність складає комплекс умінь: гностичних,
самовдосконалення, спілкування, вміння перебудовувати діяльність (свою та
учнів), реконструювати навчально-виховну інформацію з метою отримання
очікуваного результату своєї праці [23, с. 15-16]. При такому підході
І.Д. Багаєва пропонує базову модель професіоналізму педагогічної діяльності,
яка є інваріантною щодо всіх педагогічних систем і включає такі компоненти:
- професіоналізм знань як основу, базис формування професіоналізму діяльності в
цілому;
- професіоналізм спілкування як готовність і вміння використовувати систему
знань на практиці;
- професіоналізм самовдосконалення, що забезпечує динамічність, розвиток
цілісної системи „професіоналізму діяльності педагога” шляхом справедливого
самооцінювання й оперативного усунення виявлених у процесі педагогічного
спілкування особистісних недоліків і прогалин у необхідних для вчителя знаннях
[23, с. 15-16].
До викладача ВТНЗ висувається багато вимог, що визначаються посадовими
обов’язками, кваліфікаційним рівнем, інструктивними матеріалами щодо
організації навчально-виховного процесу, використання різних методик і т. ін.,
яким він має відповідати та які зумовлюють структуру професіоналізму його
діяльності. Відображенням структури діяльності фахівця зазвичай виступає
професіограма, що „містить опис виконуваних фахівцем даного профілю функцій, на
основі якого складається підсумковий перелік психологічних, фізіологічних,
організаційних вимог до виконавця,” та „конкретизує лише найважливіший,
обов’язковий склад фахової діяльності, її сутнісний якісний бік” [24, с. 89].
Проте, на думку Є.С. Барбіної [24, с. 89-90] та Л. Тархової [193, с. 87], більш
конкретно образ фахівця певного профілю може розкрити відповідна модель, яка
узагальнює у систему характерні для певної сфери діяльності особистісні якості,
знання, уміння, навички.
Дотримуючись запропонованої І.Д. Багаєвою базової моделі професіоналізму
педагогічної діяльності і враховуючи вимоги до викладача іноземної мови ВТНЗ як
фахівця, ми намагалися конкретизувати структуру його професіоналізму,
спираючись на яку можна було б спланувати більш точно освіту молодого викладача
та виявити педагогічні умови вдосконалення фахової діяльності останнього [7].
Під структурою професіоналізму у даному випадку ми розуміємо описову
характеристику, яка містить систему знань, умінь, якостей, адекватних структурі
та змісту професійної діяльності викладачів іноземної мови ВТНЗ, а також
можливості для їхнього самовдосконалення.
Як показали дослідження Н.В. Вітт і М.Г. Каспарової [38], дипломованими
фахівцями та студентами – майбутніми викладачами іноземної мови називаються
зовсім різні важливі якості викладача. На основі вивчення думки викладачів
можна виділити дві великі групи якостей – особистісних і професійних – і дві
малі групи: якості, які характеризують прояв природних властивостей педагога,
та якості, які характеризують його
- Київ+380960830922