Ви є тут

Договір про надання фінансових послуг в цивільному праві України.

Автор: 
Дроздова Наталія Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U002650
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ II.
Договори про надання банківських послуг

2.1. Поняття і класифікація банківських послуг як предмету договорів про їх надання

З давніх часів і до сьогоднішнього дня банки залишаються одними із найбільших фінансових посередників відносно накопичення фінансових активів та здійснення з ними визначених законом операцій. В результаті здійснення банківської діяльності корисний результат отримують обидві сторони таких взаємовідносин, які грунтуються на договірних засадах.
В системі фінансових послуг договори про надання банківських послуг виступають одним із найбільш поширених і детально врегульованих нормами права видів зобов'язань з надання послуг грошово-кредитного характеру.
Специфіка договору про надання банківських послуг обумовлена особливим предметом і суб'єктним складом зазначеного правочину, як спрямованих на надання банківських послуг на професійних засадах комерційними банками або іншими небанківськими установами.
Наведений підхід щодо розуміння суті договорів про надання банківських послуг є домінуючим в доктрині. Зокрема, К.Гавальда і Ж.Стуфле звертали увагу на те, що банківське право складається з правил, які закріплюють статус підприємств, що займаються "торгівлею грошима", та підприємств, що сприяють їх діяльності. Тобто, це право професійне. Його специфіка є невід'ємною від особливостей професії, основоположні характеристики якої і певні засоби залишаються стійкими до політичних, економічних та технологічних змін65.
Подібну позицію відстоює О.П. Орлюк, на думку якої банківське право повинно забезпечити регулювання банківських правовідносин на належному рівні, які мають низку особливих (тобто, відзначальних) ознак66.
Одна із специфічних рис банківських правовідносин полягає в своєрідності їх правового регулювання всередині країни, коли імперативне регулювання з боку центрального банку або іншого органу державної влади поєднується з наданням широкої волі суб'єктам ринку банківських послуг в частині здійснення ними господарської діяльності. Наведеним обумовлено те, що у банківських правовідносинах завжди прямо чи опосередковано бере участь держава.
Підвищений рівень імперативності на рівні конкретних правовідносин між банком і клієнтом проявляється в існуванні "фактичної нерівності банківського підприємства і його клієнта"67.Зміст зазначеної нерівності полягає у відсутності в сторін вільного вибору визначення форм правовідносин та правил їх реалізації, що свідчить про наявність імперативного методу правового регулювання в зазначених правовідносинах.
До числа характерних властивостей, притаманних всім банківським операціям, необхідно віднести довірчий (фідуціарний) характер зазначених операцій. Фідуціарність банківських операцій традиційно пов'язують, зокрема, з правом банкіра відмовити клієнту в кредитуванні, якщо у банку з'явились сумніви щодо його платоспроможності68.
Варто відзначити наявність й інших проявів довірчості банківських операцій, що грунтуються на визнанні їх своєрідними відносинами клієнтелли, відомої з часів Стародавнього Риму, сутність яких полягає в належному виконанні патроном (в даному випадку, банком) фідуціарного обов'язку, зміст якого полягає в довірчому піклуванні банка за інтересами клієнта.
За своєю сутністю довірче зобов'язання означає не лише зобов'язання фідуціарія (банка, іншої фінансової установи) діяти в інтересах клієнта на умовах договору або закону, але й в інтересах самого себе, тобто так, як вчинив би "середній" розумний клієнт за аналогічних обставин, поняття якого грунтується на теорії "середнього або звичайного громадянина" або "розсудливої людини" (рос.: благоразумный человек; англ.: reasonable man). Згідно із зазначеним правилом "мають застосовуватись загальні вимоги, які встановлені для "середнього" учасника цивільних правовідносин (об'єктивний критерій), або ж конкретні вимоги, які висуваються до конкретного учасника з огляду на його індивідуальні особливості (суб'єктивний критерій)69.
На відміну від звичайного власника, якому притаманне звичайне піклування, від банку вимагається більше, ніж прояв звичайної дбайливості у традиційних відносинах агента і принципала. На банк, як професійного фідуціарія, покладено обов'язок додаткового, довірчого (фідуціарного) піклування (англ.: fiduciary duty of care) і обов'язок повного розкриття відповідної інформації своєму клієнту (англ.: additional duties of care and full disclosure)70, що передбачає порівняння одних професійних фідуціаріїв з іншими, і визнання належною турботливістю лише дії професійного послугонадавача, а не звичайної розумної людини71.
В літературі звертається увага на існування ряду інших ознак банківських операцій, до яких, зокрема, відносять: 1) триваючий характер ділових зв'язків і наявність стандартних форм банківських операцій, що на думку окремих авторів, певною мірою пояснюється їх масовим і однотипним характером72;2)одноманітність правового регулювання банківських операцій в різних країнах, як результат різноманітних методів уніфікації права, що регламентують кредитні і розрахункові відносини73. Однак, наведені дві ознаки не мають характер конституційних (відзначальних) рис; вони виступають додатковими або похідними від наведених вище ознак.
Важливість для суспільства стабільної і соціальної за своїм змістом діяльності з обігу грошей за участю фінансових посередників обумовлює присутність посиленого державного регулювання ринку банківських послуг, як і фінансових послуг в цілому, ступінь якого в різних країнах відрізняється. Наведеним можна пояснити формування у світовій практиці трьох основних моделей ринку цінних паперів: 1) німецької; 2) англійської; 3) американської74.
До першої моделі (системи) відносяться такі країни, як Німеччина, Нідерланди, Швейцарія. В цих країнах функціонують універсальні банки, які повністю забезпечують набір банківських, страхових послуг, а також послуг, пов'язаних із цінними паперами. Крім того, б