РОЗДІЛ 2
ПРАГМАТИКА І ПРОБЛЕМАТИКА ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ'Я В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
2.1. Фінансове забезпечення закладів охорони репродуктивного здоров'я за рахунок коштів бюджету
Заклади охорони репродуктивного здоров'я входять у систему охорони здоров'я України, яка складається із 27,9 тис. закладів та установ традиційно різного підпорядкування. Основною складовою цієї системи є заклади Міністерства охорони здоров'я, які за рівнем управління та фінансування поділяються на дві групи: заклади та установи, що безпосередньо підпорядковані Міністерству охорони здоров'я і фінансуються з Державного бюджету України, та заклади й установи, що знаходяться на утриманні місцевих бюджетів. Загалом у системі Міністерства охорони здоров'я налічується 24,2 тис. закладів (в т. ч. 16,2 тис. фельдшерсько-акушерських пунктів). У 2003 році в лікарняних закладах функціонувало 24,1 тис. пологових ліжок, 22,2 тис. гінекологічних ліжок та 56,8 тис. дитячих ліжок [159].
У спадок від адміністративної економіки Україні дісталася система бюджетного забезпечення соціальної сфери, в основі якої лежали теоретичні постулати щодо поділу економічної системи на дві сфери - виробничу і невиробничу. За логікою цієї теорії валовий внутрішній продукт створювався тільки у виробничій сфері, а перерозподіл певної його частини у невиробничу сферу здійснювався через бюджет. Тому особливістю сучасної моделі охорони здоров'я в Україні є те, що функціонування переважної більшості установ
(87 % від загальної кількості) залежить від фінансування з державного бюджету (рис. 2.1), який передбачає централізацію коштів, що "має важливе економічне й політичне значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є практичним втіленням у життя державних заходів у господарському будівництві. Це дає можливість маневрувати коштами, зосереджувати їх у важливих галузях економічного і соціального розвитку..." [197, с. 8].
Рис. 2.1. Структура системи охорони здоров'я України у розрізі медичних закладів різних форм власності та підпорядкування станом
на 1 січня 2004 р.
Відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
До загального фонду бюджету включаються: 1) усі доходи бюджету, крім призначених для зарахування до спеціального фонду; 2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; 3) фінансування загального фонду бюджету.
Спеціальний фонд бюджету включає: 1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; 2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; 3) різницю між доходами та видатками спеціального фонду бюджету.
Розподіл бюджету на загальний і спеціальний фонди регламентується законом про Державний бюджет України. Джерела формування визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків на охорону здоров'я, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України); спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України); санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни); санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями); інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України [18].
Згідно з функціональною класифікацією видатків бюджету до закладів охорони здоров'я належать лікарні, територіальні медичні об'єднання, спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади (центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, лепрозорії, медико-санітарні частини тощо, що мають ліжкову мережу), клініки науково-дослідних інститутів, пологові будинки, санаторії для хворих туберкульозом, санаторії для дітей та підлітків (не туберкульозні), санаторії медичної реабілітації, будинки дитини, станції переливання крові, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки та амбулаторії (крім спеціалізованих поліклінік та загальних і спеціалізованих стоматологічних поліклінік), спеціалізовані поліклініки (в тому числі диспансери, медико-санітарні частини, пересувні консультативні діагностичні центри, які не мають ліжкового фонду), загальні та спеціалізовані стоматологічні поліклініки, фельдшерсько-акушерські пункти, центри здоров'я та медико-соціальні експертні комісії.
Всі перелічені заклади певною мірою обслуговують населення репродуктивного віку, тобто мають безпосереднє відношення до системи охорони репродуктивного здоров'я.
Видатки на охорону здоров'я, у тому числі репродуктивного, чітко розмежовуються за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (додаток А). Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів бюджетних асигнувань з точки зору виконання бюджету.
Згідно з проведеним нами усним опитуванням п'яти керівників закладів охорони репродуктивного здоров'я м. Тернополя, можна зробити висновок про те, що бюджетні кошт