РОЗДІЛ 2
ЗІСТАВНЕ ЗНАЧЕННЯ В СТРУКТУРІ СКЛАДНОСУРЯДНОГО РЕЧЕННЯ ЗІ СПОЛУЧНИКОМ А
Вивчення конструкцій із зіставним відношенням між частинами передбачає з'ясування особливостей цього відношення як власне мовної категорії, тобто категорії, яка, будучи концептом логічним, мисленнєвим, реалізується в мові за посередництва певної синтаксичної структури з необхідним і достатнім набором формальних показників і специфічним змістом, який актуально членується відповідно до комунікативної настанови, властивої цим структурам як висловленням.
Вивчення специфіки зіставлення як мовної категорії може відбуватися різними шляхами. У дослідженні прийнята позиція, згідно з якою специфіку мовного явища найбільшою мірою визначає змістова, семантична наповнюваність певної форми. Тому логіка розгортання дослідження зумовлена потребою з'ясування передусім семантичної структури складної конструкцій зі змістовим відношенням зіставлення й наступним вивченням особливостей втілення цієї структури в ті чи інші формальні структури. Такий підхід визначає й необхідність аналізу тих чинників та їх наслідків, які зумовлюють невідповідність, несумісність семантичних параметрів зіставлення з параметрами, заданими формальною будовою того чи іншого типу, розряду чи різновиду складних синтаксичних конструкцій.
Прийняті в дослідженні поняття дають можливість окреслити стратегію подальшого аналізу, яка полягатиме в такому. Із метою з'ясування специфіки семантичного рівня організації складних зіставних конструкцій та визначення сутності змістового відношення зіставлення до розгляду взяті складносурядні речення зіставно-протиставного типу зіставного розряду власне-зіставного різновиду, які найповніше реалізують семантику зіставлення. Отримані ж результати дозволять простежити особливості виявлення зіставного значення в інших типах, розрядах і різновидах складних конструкцій та в одиниці комунікативного рівня, тексті, і в такий спосіб представити повну картину реалізації зіставлення як мовної категорії.
2.1. Творення зіставлення як змістового відношення між частинами складносурядного речення
За своєю семантичною природою складні синтаксичні конструкції є поліпропозитивними. У формуванні цього складного змісту беруть участь щонайменше дві пропозиції, які моделюють відповідну кількість ситуацій дійсності, станів речей, подій, пов'язаних між собою певним відношенням. Якщо дві пропозиції, репрезентовані частинами складної конструкції, є пропозиціями ситуативними, подійними, то третя пропозиція є пропозицією логічною (її маніфестують сполучні засоби того чи іншого значення). Тип цієї пропозиції і становить сутність змістового відношення складної конструкції в цілому. Зіставні складні речення також підпорядковані цьому семантичному механізму.
2.1.1. Відношення кон'юнкції як основа для формування зіставного значення.
Формування зіставного відношення, яке виникає між двома пропозиціями, у сладній семантичній структурі складносурядних речень із сполучником а, одним із своїх етапів має логічну операцію кон'юнкції - поєднання двох пропозицій, які відображають ситуації (стани речей, події) об'єктивної дійсності. Лише після здійснення цієї операції мовець визначає той значеннєвий елемент (схожості, різниці, подібності, тотожності), висвітлення якого й сприяє досягненню його мети - зіставленню попередньо об'єднаних, співположених ним пропозицій для вираження свого бачення світу.
Як довів аналіз, творення зіставного змісту є процедурою не одноактною. У ній можна виділити щонайменше дві розумово-логічні операції. Пкрша полягає в тому, що мовець вибирає дві ситуації й відображає їх в семантичній структурі висловлення, встановлюючи між ними відношення кон'юнкції, тобто єднальне відношення. На другому ж етапі він їх зіставляє.
Стосунок кон'юнкції, єднання, до зіставного зв'язку ставав предметом уваги науковців [139, 613; 50; 90, 33; 149, 402 - 403]. Зокрема, І.Р. Вихованець зазначає, що "іноді семантичні трансформації зіставного сполучника а уможливлюють уведення до того самого складносурядного речення сурядних частин з єднальними і модифікованими (зближеними з єднальними) зіставними відношеннями, наприклад: Купається в сонці трава, Купається сонце в траві, А на твоїх на бровах Ходить вітер на голові (І. Драч)" [35, 308]. Така позиція цілком узгоджується із з'ясованою особливістю формування зіставного значення в складних конструкціях, а саме встановлення відношення кон'юнкції як попереднього етапу формування зіставного значення. Отже, й контамінація відношень кон'юнкції і зіставлення, яка спостерігається в складносурядних іставних конструкціях, є явищем закономірним, детермінованим логічною природою зіставного змісту.
Це простежується на тих прикладах, коли зіставний сполучник може бути заміщений єднальним. Особливо виразно ця специфіка проявляється у тих конструкціях, де предикативні частини: а) близькі за змістом, чому може сприяти спільність іменної лексеми: повнозначною в першій і анафоричною або еліптичною в другій, наприклад: Вона прожила все життя в селі, а (і) їй чомусь снилося тільки місто (Ю. Мушкетик); Василь метався по кімнаті, а (і) водночас був десь далеко (Із усного мовлення) б) послідовно розташовані в просторі, наприклад: Верхню частину картини займав дід і всі святі. Посередині лізли з домовини мерці - одні до раю, інші вниз. Через всю картину серединою і по всьому низу викручувався великий голубий ужака. Він був набагато товщий від тих ужак, що ми колись бачили в гарбузах. А (І) під вужакою, внизу, геть чисто все горіло, як на пожарі. То було пекло. Там горіли грішні душі і чорти. А (І) в самому низу картини, в коремих клітках, було ще намальовано щось вроді виставки чи прейскуранта кар за гріхи (О. Довженко); в) співвіднесені в часовому континуумі як такі, що поступово відбуваються в якомусь певному порядку, наприклад: Атака за атакою. Шалено напирають ворожі полки. Тоді наша кавалерія з флангу, і йдуть фаланги інсургентів у контрат