РОЗДІЛ 2
РІВЕНЬ І ПРОБЛЕМИ АГРАРНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ НА ЗЕМЛІ В ПЕРІОД ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В ЕКОНОМІЦІ
2.1 Сучасний стан землеволодіння і землекористування в аграрному виробництві
Формування багатоукладної структури землеволодіння і землекористування є основою диференціації організаційно-правових, економічних і соціальних функцій суб'єктів, що здійснюють господарсько-виробничу діяльність на землі.
Основною метою кожного виробничого процесу, у тому числі і сільськогосподарського землекористування, є досягнення максимально ефективного і раціонального використання земельних ресурсів (одержання найбільш високих прибутків) при збереженні еколого-природного ресурсного потенціалу навколишнього середовища.
Становлення системи землекористування передбачає трансформацію власності на землю та базується на володінні, користуванні (у формі оренди) земельними ділянками. При цьому процес реорганізації сільськогосподарських підприємств необхідно розглядати не тільки з позиції перетворень у контексті проведення аграрного реформування, але як явище, покликане реалізувати конкретні цілі, що включають формування раціональної і ресурсозберігаючої системи землекористування і землеволодіння.
Основною задачею аграрної реформи в Україні є створення такої системи землекористування, що сформулює сприятливе середовище для розвитку ефективних, конкурентноздатних сільськогосподарських виробничих формувань, що функціонують на принципі раціонального об'єднання " переваг приватної власності на землю й інші засоби виробництва з колективною формою організації праці" [34, с.16].
За даними Держкомзему України, земельна площа України становить 60,3 млн га. До 1991 року земля перебувала виключно в державній власності.
У процесі здійснення земельної реформи відбувається перерозподіл зелі за формами власності. В результаті роздержавлення земель і передачі їх у власність колективним сільськогосподарським підприємствам та громадянам протягом 1991 -1996 рр., площа земель у державній власності на кінець 1996 рокку становила 60,2 %, у колективній - 36,6 % і приватній - 3,2 %.
Відповідно до положень Указів Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки"[11], Закон України "Про умови щодо відчуження земельної частки (паю)"[12], Земельный кодекс Украины [13], Декрет Кабинета Министров Украины "Про приватизацию земельных участков" [14] проводилося паювання земель, перданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам між членами цих підприємств і пенсіонерами з їх числа. Зросли темпи приватизації громадянами земельних ділянок, наданих для ведення особистого селянського господарства. Станом на 1 січня 2003 року в державній власності перебувало 49,5 % земель, приватній - 50% і колективній - 0,5% сільськогосподарських угідь, відповідно, -28,2; 74,1 і 0,4%, ріллі - 20,1; 79,6 і 0,3.
Протягом 1996-2000 рр. відбулося зменшення площ сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі, в власників землі й землекористувачів у переважній більшості адміністративно - територіальних одиниць України. Так, у товаровиробників і громадян площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 2895,4 тис.га, з них ріллі - на 1674,5 тис.га. Це було пов'язано з відведенням земель для несільськогосподарських потреб в АР Крим, Житомирській та Херсонській областях, унаслідок трансформації сільськогосподарських угідь, переведенням площ під багаторічними насадженнями в ріллю.
Площі сільськогосподарських угідь, надані для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель (присадибні ділянки), збільшилися на 710,8 тис.га і становили на 1 січня 2003 року 4585,8 тис.га, або майже 11% усієї їх площі.
Зростання кількості поголів'я в особистих підсобних господарствах вимагало розширення площ для сінокосіння та випасання худоби. За період 1996-2003 рр. Для таких цілей було надано 329,5 тис.га і доведено їх площу на початок 2003 року до 1530,3 млн га.
Неоднорідність структури сільськогосподарських угідь обумовлена різними природнокліматичними зонами України. Тому в різних адміністративних областях земельні ділянки в розрахунку на одного жителя досить диференційована ( табл. 2.1).
Так, якщо в Кіровоградській і Херсонській областях земле забезпеченість жителя складає більше 1,5 га, то в Закарпатській - 0,16 га. Така ситуація вимагає особливих підходів до проведення земельної реформи, адже в ряді регіонів обмежені можливості для виділення землі для приватного господарювання.
Особливість формування в процесі реорганізації КСП нових господарських структур полягає в тому, що переважна більшість організована невеликою кількістю засновників. Чверть створених структур мають по одному засновнику. Це - приватно-орендні підприємства і фермерські господарства.
Таблиця 2.1
Площа ріллі у розрахунку на одного жителя України
ОбластьРоки196019801990199520002001200212345678АРКрим 0,830,530,500,570,590,610,61Вінницька0,880,920,920,930,970,980,99Волинська0,720,680,640,640,640,640,64Дніпропетровська0,780,590,550,550,580,600,60Донецька0,380,320,310,320,340,340,34Житомирська0,820,840,830,820,760,780,79Закарпатська0,200,160,160,150,160,160,16Запоріжська1,291,010,920,920,960,990,99Івано -Франківська0,380,320,290,280,280,290,28Київська0,510,360,320,740,760,750,75Кіровоградська1,521,501,451,451,551,571,59Луганська0,590,520,500,500,520,530,53Львівська0,390,330,320,310,310,310,30Миколаївська1,721,401,281,271,321,351,35Одеська0,980,810,780,800,840,850,85Полтавська1,151,081,051,051,071,91,09Рівенська0,650,580,570,550,550,550,55Продовження таблиці 2.112345678Сумська0,970,980,940,950,960,960,97Тернопільська0,870,830,760,760,750,750,75Харківська0,780,650,620,630,670,67