РОЗДІЛ 2
Функції, типи та ресурси неурядових організацій
Спільна діяльність людей, на виробництві чи дозвіллі, в політиці чи економіці, чи де інде, є основою суспільства і відбувається переважно в рамках організацій. Організації присутні і в просторі економічних дій, і в просторі дій державних, і в просторі який оточує та пов'язує вищевказані. Саме останні і є об'єктом даного дослідження, і виникає питання - яку ж назву вони носять, чи точніше яку назву стосовно них можна прийняти, які функції вони виконують, та які організації взагалі до них відносяться?
2.1. Неурядові організації - функції, типологія, варіанти визначення та назви
Незважаючи на тривалий період існування концепції громадянського суспільства, деякі з термінів, які використовуються в її рамках, досі не є усталеними, і змінюються в залежності від обраного підходу до їх розгляду. Одним з таких термінів є неурядові або ж неприбуткові? недержавні, непідприємницькі, громадські організації, організації громадянського суспільства або "третього сектора". Цьому різноманіттю визначень послугувала різноманітність підходів які використовувалися вченими для їх вивчення, але ще більшу кількість визначень запропоновано в українському законодавстві - об'єднання громадян, громадська, благодійна, неприбуткова, некомерційна, неприбуткова, що не має на меті отримання прибутку, самоврядна, саморегулююча організації; громадські, політичні, громадські природоохоронні формування, громадське об'єднання [163; с.7-8], що спровоковано кількістю та різноманітністю законів які спрямовані, прямо чи опосередковано, на врегулювання діяльності неурядових або ж неприбуткових? непідприємницьких, громадських і так далі організації. Проте дисертант, в своєму дослідженні, більше опирається саме на наукові праці, з поміж юридичних актів використовуючи лише Конституцію України та Закон України "Про об'єднання громадян", як такі, що безпосередньо спрямовані на врегулювання діяльності непідприємницьких, громадських і так далі організацій.
Стосовно організацій, які діють, як було вище сказано, в просторі який оточує та пов'язує між собою економіку та політику, то вони є прикладом неусталеності термінів, оскільки єдиної, загальновизнаної назви та визначення вони не отримали. Один з варіантів - "організації третього сектора". Відповідно до цього варіанту поле діяльності громадян та організацій (або фізичних та юридичних осіб), їх взаємодії, можна умовно поділити на сектори, яких традиційно виділяють три. Перший сектор - державний, який репрезентує безпосередньо держава та її організації - "органи державної влади та місцевого самоврядування, бюджетні установи та організації засновані на підставі закону, чи в межах повноважень державних органів" [163; с.3], другий - недержавний прибутковий, який репрезентує ринок та його організації - "система підприємств, господарських товариств та індивідуальних підприємців що займаються діяльністю пов'язаною з отриманням прибутку" [163; с.3], третій - недержавний неприбутковий. Можна навести таке визначення "третього сектору" - "сукупність організацій, які не ставлять собі за мету збільшення особистого прибутку громадян безпосередньо через участь у їхній роботі або через володіння ними" [153; с.44], (звісно деякі з цих організацій отримують прибутки від своєї діяльності, але вони не розподіляють ці прибутки між засновниками, співробітниками або членами цих організацій, а направляють їх на досягнення статутних цілей). Це визначення є суттєво неповним, оскільки в ньому нічого не сказано про відмінність від першого сектора, від державних структур. Тому додамо, що до третього сектора належать організації, які не вступають у відносини підпорядкованості стосовно держави, інших організацій чи людей. Організації "третього сектору" є суверенними і зберігають цей суверенітет, навіть у випадку фінансування зі сторони держави, оскільки залишаються самостійними в прийнятті переважної більшості рішень, окрім звичайно рішення про використання наданих коштів, якщо вони є цільовими. Хоча цей поділ є схематичним, спрощеним, і як наслідок має низку вад, він все ж виконує свою роль - відокремити, показати місце недержавних неприбуткових організацій "третього сектору", та місце взаємодії громадян в їх межах, серед множини інших організацій та взаємодій.
Інший варіант визначення демонструють ті автори, наприклад М. Філяк [174], які вживають термін "організації громадянського суспільства", термін напевно найменш зручний, оскільки фактично він потребує додатково визначення громадянського суспільства. Ще один автор, що вживає цей термін, А. Ткачук, робить це з попередніми зауваженнями які є важливими. Він говорить, що організаціями громадянського суспільства часто іменують лише певну частину організацій з множини тих які відносять до організацій "третього сектору", а саме - громадські асоціації та некомерційні (благодійні) фонди, приватнокорисні чи суспільнокорисні організації, установи (нечленські) та товариства (членські) [163; с.5]. Тобто організації, які визначає цей термін, становлять лише частину від організацій, які визначає термін - "організації "третього сектору", і це твердження отримає наступний розвиток в нашій праці.
Часто вживаним, інколи поряд з терміном "третій сектор", є також термін "громадські об'єднання" [165; с.175]. Загалом доволі вдалий термін, він на відміну від попередніх термінів, за виключенням "організацій "громадянського суспільства", визначає організації, які діють, як було вище сказано, в просторі який оточує та пов'язує між собою економіку та політику - не за допомогою негації, яка полягає в запереченні притаманності цим організаціям певних рис, наприклад прибутковості, чи в протиставленні їх якомусь іншому типові організацій, а за допомогою позитивного визначення. Цей термін говорить про те, що засновниками організації є громадяни, і відбувається її заснування завдяки об'єднанню громадян з певною метою, і також вказує на таку важливу рису як зорієнтова