РОЗДІЛ 2.
РЕГІОНАЛЬНІ БАНКИ РОЗВИТКУ ЯК ЧИННИК ПЕРЕТВОРЕНЬ ЕКОНОМІЧНОЇ СТРУКТУРИ
ЦЕНТРАЛЬНО- ТА СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН
2.1. Перехідні економіки як об’єкт надання фінансової допомоги на цілі розвитку
Сьогодні у світовій економіці відбуваються фундаментальні зміни. На початку
90-х років у зв’язку з крахом соціалістичної системи в країнах Центральної і
Східної Європи виникла проблема проведення масштабних економічних реформ і
створення нового демократичного суспільства з ринковою економікою. З того часу
демократичні процеси охопили Європу. Перетворення зачепили всі сфери
суспільного життя, але ключовими були перетворення в економіці цих країн.
Протягом всього трансформаційного періоду, який у деяких країнах ЦСЄ можна
вважати закінченим, існує особливий вид економічної системи під назвою
економіка перехідного періоду. Це – система проміжного типу, в якій методи
планового управління вже не діють, а ринкова координація ще не запрацювала на
повну силу. У цій системі закладається фундамент сучасної ринкової економіки.
Паралельно з економічною трансформацією у перехідних економіках відбуваються
структурні зрушення.
Перехідний процес трактується як скасування державою панування комуністичної
партії та марксистсько-ленінської ідеології, припинення планового керівництва
економікою з одного центру і впровадження нових правил гри. У його рамках
розпочався „радикальний” і швидкий перехід від штучної політизованої
соціалістичної системи до природної ринкової економіки, в якій вільні
конкурентні ціни й приватна власність визначають поведінку виробників і
споживачів (гомо економікус). Вона, як відомо, відзначається раціональним
принципом, тобто гомо економікус з мінімальними затратами прагнуть досягти
найбільшого результату – прибутку чи добробуту. Вважалося, що треба усунути всі
перешкоди, які заважають спонтанному розгортанню ринкових сил природного
економічного порядку.
Довгострокова мета перехідного процесу є тією ж, заради якої здійснюються
економічні реформи у будь-якій країні, – створення процвітаючої ринкової
економіки, яка забезпечує стійке зростання рівня життя населення. Перехідний
процес передбачає зміну самої системи – реформи мають торкнутися
найфундаментальніших законів суспільства, видозмінити інститути, які визначають
та спрямовують його поведінку. Центральне місце в перехідному процесі займають
лібералізація та стабілізація цін і ринків, поява нових компаній, зміни
відносин власності, способу розподілу ресурсів, мотивації, цілей і засобів
економічного розвитку, ціннісних орієнтирів населення, інституцій і права.
Історичні, географічні та політичні відмінності між країнами, мають великий
вплив на особливості та шляхи здійснення ринкових реформ.
Ключова реформа, яка мала забезпечити всі потенційні переваги, полягала у
створенні вільного ринку. Лібералізація в поєднанні із стабілізацією мала
забезпечити підвищення продуктивності праці та економічне зростання як протягом
перехідного періоду, так і в подальшому.
Другим завданням був розвиток прав власності і створення приватної економіки. В
одних країнах з перехідною економікою приватизація була більш актуальною, ніж в
інших. Однак розробка ефективних програм приватизації, які користувалися
широкою підтримкою, вимагала вирішення протилежних завдань та подолання
додаткових перешкод.
Третє завдання, яке було важливим не тільки в економічному, але й у соціальному
та політичному відношеннях, полягала у зменшенні рівня бідності та усуненні
інших негативних наслідків перехідного періоду для певних прошарків населення.
Для вирішення проблеми незахищених верств населення була необхідна ефективна
соціальна політика та заходи, які сприяли стійкому економічному зростанню.
За Джеффрі Саксом, перехід від планової до ринкової економіки здійснюється в
три етапи [59, С.50]. Перший етап має назву фаза стабілізації або критична
фаза, коли уряду необхідно боротися з інфляцією та іншими наслідками розпаду
соціалістичної системи. Під час другого етапу – фази становлення ринку –
створюються основні інститути ринкової економіки. Фаза структурного коригування
є третім етапом, під час якого змінюється характер виробництва і зайнятості.
Головними складовими перехідного процесу є:
* лібералізація: процес вивільнення цін на більшість товарів з метою їх
визначення вільними ринками і зниження торгових бар’єрів, які обмежували
зв’язок із структурою цін;
* макроекономічна стабілізація: такий процес, за допомогою якого після
першочергового різкого підвищення рівня інфляції, викликаного лібералізацією і
вивільненням придушеного попиту, інфляція береться під контроль і з часом
зменшується; це вимагає дисципліни в проведенні бюджетної і грошово-кредитної
політики, а також досягнення стійкого платіжного балансу;
* реорганізація і приватизація: процес створення життєздатного фінансового
сектора, передача у приватну власність та реформування підприємств з метою
підвищення ефективності їхньої діяльності;
* структурні перетворення, які включають зміни у пропорціях усіх ланок
відтворювального процесу – виробництва, розподілу, обміну і споживання;
* правова та інституціональна реформа, необхідна для переорієнтації ролі
держави, встановлення правопорядку та впровадження в життя відповідної політики
підтримки конкуренції;
* реформування системи соціального захисту населення.
Зазначимо, що стрімкий рух з перетворення країн з централізованим плануванням в
країни з ринковою економікою протягом десяти останніх років призвів до того, що
одна група країн досягла вже кінцевої мети і перетворилася на країни з ринковою
економікою, інша наближається до фінішної
- Київ+380960830922