РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ
ВИКОНАВСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
Кожна молода людина в певний момент свого життя приймає принципове рішення, яке стосується напрямку її майбутньої діяльності. Самопізнання повинне бути вихідним пунктом при прийнятті таких рішень. Мова тут йде перш за все про пізнання своїх вроджених можливостей, темпераменту, фізичних властивостей, спеціальних здібностей, навичок, рис характеру, уподобань, інших властивостей своєї особистості, які детермінують ефект кожної науки, праці та цілого життя. В докладному пізнанні себе та зроблених з цього практичних висновках, що стосуються способу учіння, вибору заняття та методів праці, криється таємниця успіхів в навчанні та професійній діяльності. Тут знаходиться ключ до продуктивності праці; звідси можна черпати вказівки як діяти, чого уникати, де можна сподіватися успіхів, а де поразок, який тип постійної праці варто обрати, щоб забезпечити собі задоволення та хороші результати [43; 46; 53; 55; 80; 81; 83; 88; 102].
Законом життя є прагнення досягати в своїй діяльності все кращих результатів. Музиканти прагнуть все глибше переживати музику, краще її розуміти, справніше запам'ятовувати зміст, який призначений для засвоєння, працювати більш економно й ефективно, краще вчитися, грати і творити. Композитори прагнуть здобувати визнання слухачів, писати твори щоразу на найвищому артистичному рівні. Досягнення поставлених цілей можливе тоді, коли процес навчання і виховання у школі та позашкільних закладах буде пристосований до можливостей особистості, до конкретних потреб майбутньої спеціальності і життєвої практики. Відсутність раннього усвідомлення суспільної придатності в конкретній професійній праці призводить до того, що навчання є формальним, поверховим і не дає того результату, який можна досягнути при навчанні з чітким усвідомленням практичної цілі [11; 28; 37; 75].
Сама, наприклад, справність мислення, технічна справність пальців, вміння грати гами, пасажі та етюди, теоретичне знання гармонії без глибоких, сильних зацікавлень певною практичною діяльністю та без пов'язання з практикою, характеризує скоріше слабкого ремісника. Треба визнати, що часто музичні школи готують таких ремісників і, якщо з цих шкіл виходять потенційні артисти, то часто завдяки власній активності та самостійності, навіть всупереч програмам школи. Типовим прикладом може бути кар'єра композитора К.Шимановського, який в консерваторії, як відомо, мав не найкращі оцінки.
Успішне навчання музиці, з опорою на опрацьовані програми, які поєднують потребу майбутньої спеціальності з розвитком індивідуальних здібностей, неможливе без знання законів, що керують функціонуванням психіки [17 та ін.]. Щоб правильно індивідуалізувати музичне навчання та виховання, обов'язково треба знати проблематику особистості, особливо здібності (як музичні, так і інші), а також методи діагностування та визначення рівня їх розвитку [23; 25; 29; 35]. Багато з цих проблем можна розв'язати, якщо будемо знати психологічні основи підготовки музиканта та його артистичної діяльності. Інакше кажучи, що потрібно зробити, аби рівень художньої техніки музиканта довести до високого рівня майстерності. Зрозуміло, що перш за все треба знати ті фактори, від яких залежить художня майстерність музиканта.
Музика - прекрасне мистецтво, естетичний вираз якого формується художнім кліматом епохи. Вона має свої глибокі таємниці, особливу силу та роль у формуванні особистості. Тому це мистецтво у своїй педагогічній діяльності використовував видатний композитор Дмитро Кабалевський. Він вважав, що "... музика, як кожне мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ та виховує дітей, причому виховує не тільки їх художній смак і творчу уяву, але й любов до життя, до людини, до природи, любов до своєї батьківщини, інтерес і почуття дружби до народів інших країн" [42, с.89].
Музика промовляє до всіх, тільки не кожна людина однаково сприймає її мову. Композитори, створюючи твір, а виконавці, відтворюючи його, не думають виключно про своє задоволення, але творять його для всіх тих, хто може його сприйняти, пізнати та оцінити.
Питання прогнозування досягнень в музичній діяльності є надзвичайно важливе як з точки зору теорії, так і практики. Про це свідчить потреба наукових досліджень музикантів-виконавців та музикантів-педагогів.
Постійне зростання необхідності піднесення ефективності навчання, швидкий зріст вимог до музикантів, необхідність вірної селекції молоді, яка прагне навчатися музиці, як і великі кошти, необхідні для навчання, обумовлюють, що дослідження цього питання були і проводяться сьогодні.
Погляд досвідчених музикантів-педагогів, як і систематичні дослідження, вказують на те, що вплив на успіх підготовки музикантів мають, перш за все, такі фактори [143]:
- інтелігентність (загальні здібності);
- музичні здібності;
- анатомічні властивості;
- властивості особистості;
- інтереси;
- мотивація;
- суспільно-економічне обумовлення;
- методи учіння та навчання музиці.
2.1. Роль пізнавальних психічних процесів у розвитку музичних
здібностей та художньої майстерності
Спостерігаючи за людьми, які слухають музику, співають, танцюють чи виконують її на будь-якому інструменті, практично відразу ж помічаємо, що деякі з них справляються з музичними завданнями краще, ніж інші: що одні сильніше реагують на музику, а інші слабше; що тоді, коли на обличчях одних помічаємо велике зворушення, на інших музика не справляє жодного враження або навіть навпаки дратує. Деякі бачуть у музиці глибокий, важкий до вираження словами зміст в той момент, коли інші зачаровуються лише логікою звукових комбінацій та їх формальною структурою. Одні в музичному просторі орієнтуються вільно і з певністю, коли інші відчувають себе в світі музики чужими, незручно. Для одних музика є вищою цінністю, сенсом їх життя, для інших найбільше - це розвага, тло.
Відомо, що художня плідність музичної діяльності виконавця залежить від багатьох факторі
- Київ+380960830922