РОЗДІЛ 2
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБМЕЖЕНЬ НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ НЕЮ
2.1. Правове регулювання обмежень набуття права власності на землю
Проблема правового регулювання обмежень набуття права власності на землю знаходиться в центрі уваги науки земельного права з самого початку проведення в Україні земельної реформи та приватизації землі. Слід відмітити, що вже з моменту запровадження права приватної власності на землю законодавець не лише дозволив набувати земельні ділянки у власність, але і встановив певні обмеження для такого набуття з тим, щоб уникнути низки негативних наслідків: порушення екологічної рівноваги, скорочення сільськогосподарських угідь, віддалення виробника сільськогосподарської продукції від земель сільськогосподарського призначення, спекуляції землею тощо. Разом з тим, питання про закріплення в законодавстві збалансованої системи земельних прав та їх обмежень залишається відкритим. Про це свідчить хоча б той факт, що до цього часу в Україні діють обмеження права власності на землю, які передбачені не основною частиною ЗК України, а його Перехідними положеннями. Тобто, до цього часу діють обмеження права власності на землю, які носять тимчасовий характер і які по завершенню перехідного періоду мають втратити чинність. Мова перш за все йде про мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення їх приватними власниками та деякі інші обмеження. Отже, з метою запобігання виникнення в суспільстві негативних наслідків, пов'язаних із включенням земельних ділянок у ринковий обіг, а також з метою встановлення для суб'єктів права власності на землю чітких меж здійснення ними цього права постає необхідність визначити юридичну природу та види обмежень набуття права власності на землю.
В юридичній літературі дослідженню актуальних проблем права власності на землю присвячена велика кількість публікацій [ 13; 24, c. 90 - 91, c.102 - 103, c.169; 76, c.66 - 73; 77, c..9 - 10; 78; 87, c.89, c.92 - 95, c.103 - 104; 113, c.204 - 208; 124, c.58 - 61; 125, c.33; 135, c.21 - 22; 148, c.453 - 454, c.462, c.471 - 472; 174, c.59 - 67, c.77 - 80; 188, c.259; 197, c.31, c.34; 198, c.41 - 50; 219, c.49 - 50]. Проте в них аналізувались лише окремі аспекти правового регулювання обмежень права власності на землю, головним чином щодо суб'єктів і об'єктів правовідносин власності на землю та підстав набуття права власності на землю. Разом з тим, види обмежень набуття права власності на землю відповідно до вітчизняного законодавства залишаються не визначенними. На наш погляд, проведення системного аналізу обмежень набуття права власності на землю дозволить заповнити наявні прогалини у науковому знанні про обмеження права власності на землю, що сприятиме підвищенню ефективності як правотворчої, так і правозастосовчої практики у даній сфері.
Аналіз чинного законодавства України дає підстави для виділення чотирьох груп обмежень набуття права власності на землю. До першої групи належать обмеження правоздатності суб'єктів прав на землю щодо набуття у власність земельних ділянок. В залежності від того, хто є суб'єктом прав на землю, обмеження правоздатності суб'єктів прав на землю набувати у власність земельні ділянки можна поділити на такі види: обмеження правоздатності іноземних громадян та осіб без громадянства набувати у власність земельні ділянки; обмеження правоздатності державних, в тому числі казенних підприємств, юридичних осіб, у статутному фонді яких є частка майна, що перебуває у державній або комунальній власності, та іноземних юридичних осіб набувати у власність земельні ділянки; обмеження правоздатності іноземних держав набувати у власність земельні ділянки.
До другої групи обмежень набуття права власності на землю, які передбачені чинним земельним законодавством України, належать обмеження підстав набуття права власності на землю іноземними громадянами та особами без громадянства.
Третю групу обмежень набуття права власності на землю складають обмеження, пов'язані з вилученням земельних ділянок з цивільного обороту.
Нарешті, четверту групу таких обмежень складають обмеження оборотоздатності земельних ділянок. В свою чергу залежно від способу, за допомогою якого здійснюється обмеження оборотоздатності земельних ділянок, обмеження оборотоздатності земельних ділянок можна поділити на такі види: обмеження оборотоздатності земельних ділянок, які реалізуються шляхом пред'явлення певних вимог до суб'єктів прав на землю; обмеження оборотоздатності земельних ділянок, які реалізуються шляхом пред'явлення вимог щодо наявності спеціального дозволу на перебування земельної ділянки у цивільному обігу; обмеження оборотоздатності земельних ділянок, які реалізуються шляхом встановлення граничного розміру земель, який може бути набутий у власність; обмеження оборотоздатності земельних ділянок, які реалізуються шляхом визнання за певними суб'єктами прав на землю переважного права на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення. На нашу думку, виходячи з функцій обмежень набуття права власності на землю та розпорядження нею, дослідженних в цій дисертаційній роботі, зазначені групи обмежень набуття права власності на землю доцільно застосовувати в процесі вдосконалення законодавства щодо обмеження права власності на землю.
Важливим засобом обмеження права власності на землю в частині набуття земельних ділянок у власність є обмеження правоздатності певних суб'єктів набувати у власність земельні ділянки. Саме шляхом обмеження правоздатності щодо набуття земельних ділянок у власність законодавець регулює ступінь (межі) прав іноземних громадян та осіб без громадянства набувати у власність земельні ділянки, державних, в тому числі казенних, підприємств, юридичних осіб, у статутному фонді яких є частка майна, що перебуває у державній або комунальній власності, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
Даний спосіб обмеження права власності на землю законодавством застосований у першу чергу до фізичних осіб, які
- Київ+380960830922