РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Джерелознавча база
В роботі використані матеріали могильників Х-ХІІІ ст., знайдених на території Києва (Примітка). Це кладовище на вул. Паторжинського, 14 (Мовчан та інш., 2000 ; 2001), могильник на г. Щекавиця (Мовчан та інш., 1995), частина могильника ХІІ століття, відкритого на території будинку 2 по вул. Велика Житомирська (Мовчан та інш., 2001б та 2003) та окремі поховання, відкриті на території верхнього міста впродовж XX та на початку XXI століття (Додаток В.І). Всього оброблено 227 скелетів, з них 64 належать дітям та підліткам, 163 - дорослим людям (Табл.2.1).
Серія Х століття складається з окремих поховань, відкритих у різних місцях Києва у різні роки. Сюди входять поховання під курганними насипами, датовані за інвентарем Х ст. Серед них: чотири поховання з території Михайлівського Золотоверхого монастиря (розкопки 1999 року Архітектурно-Археологічної експедиції), поховання жінки на вул. Рейтарська, 14 (Мовчан та інш., 2001а), поховання двох чоловіків та жінки (В.Житомирська, 2, розкопки 2000-2002)(Мовчан та інш., 2001б та 2003), поховання жінки на вул. Володимирська, 8 (Мовчан, та інш., 1999), та шість поховань (збереглися кістки трьох дорослих та одної дитини) з могильника по вул. Паторжинського, датовані за орієнтацією та стратиграфією раніше за першу половину ХІ століття (Мовчан та інш., 2000). Крім того, сюди відноситься також парне поховання дівчини та 34-36 тижневого плода (п.43-45) в об'єкті 1 (рештки поховальної камери кургану ІХ-Х ст.) на г. Щекавиця (Мовчан та інш., 1995) та поховання 10-12 річної дитини з в. Десятинної, 2 (Мовчан та інш., 2001в).
Загалом, доступними для дослідження виявились 10 дорослих, 4 дитячих та 2 скелети підлітків (всього 16 кістяків) (додаток Г: табл. 1).
Примітка:
виражаємо щиру подяку д.і.н. Г.Ю.Івакіну, к.і.н. І.І. Мовчану, к.і.н. Ю.Г. Козубовському, к.і.н. Я.Є. Боровському, В.М. Гончару та іншим колегам за надані матеріали та наукові консультації.
Могильник на горі Щекавиця повністю досліджено у 1995 році. Останець гори Щекавиця з могильником являє собою природне підвищення над загальним рівнем гори. Його частково зруйновано під час будівельних робіт, що призвело до втрати західної частини могильника. При розкопках могильника було виявлено, що останець з самого початку у давньоруський час використовувався як місце поховання. На площі близько 300 м? виявлено 111 поховань. Серед них - поховання однієї особи (близько 80%), групові поховання (6,3%), ексгумовані поховання (3,6%) та знахідки окремих черепів та кісток (понад 10%) (Мовчан та інш, 1995, с.5).
За наявністю поховального інвентарю могильник датується Х-ХІІ ст.. З 111 поховань 109 відносяться до Х-ХІ століття. З цих 109 поховань доступними для дослідження виявились лише 102: 80 дорослих поховань, 6 - підліткових, 16 поховань, які належали дітям (додаток Г: табл. 1).
Серія з кладовища ХІІ ст. по вул. Великій Житомирській, 2 нараховує 32 поховання (8 знайдено 2001 р., 24 - у 2002). Розкопана ділянка є продовженням відкритого Я.Є. Боровським 1998 р. давньоруського кладовища, що нараховувало близько 100 поховань, які, нажаль, виявились недоступними для нашого дослідження. У серію входять 21 доросле, 7 дитячих поховань та 4 поховання підлітків. Майже всі поховання безінвентарні. У шести випадках (у чотирьох чоловіків та двох осіб невизначеної статі) знайдено плінфу під головою чи під ногами. Автори розкопок вважають, що похованні за цією ознакою належали до монастирського чину, вірогідно, до братії Федорівського монастиря (Мовчан та інш, 2003, с.55). Більшість поховань частково знищено чи порушено будівельними роботами у ХІХ ст.
На території могильників міста Володимира та на горі Дитинці у різні роки було знайдено окремі поховання, датовані давньоруським часом. Це - поховання чотирьох дорослих людей, двох підлітків та однієї дитини. Ми включили ці поховання у загальну серію Верхнього Києва (додаток Г: табл. 1).
Кладовище по вул. Паторжинського 14 включає 63 поховання. Шість з них відносяться до найдавнішого етапу формування могильника, тобто до Х- початку ХІ ст. Решта поховань, на думку авторів розкопок, належать до давньоруського християнського могильника - типового для церковного кладовища того часу. За стратиграфічними ознаками початок існування цього кладовища відноситься до 40-х років ХІ століття (Мовчан та інш., 2000). Це датування підтверджується і речовим матеріалом, виявленим у похованнях. Виходячи з перелічених фактів, а також з того, що більш пізнього матеріалу тут не знайдено, автори розкопок припускають, що розкрита частина могильника функціонувала у проміжок часу між першою половиною ХІ та першою половиною ХІІІ століття.
Поховальний інвентар, що включає, в окремих випадках, мідні та бронзові ґудзики з позолотою, дозволяють віднести похованих у могильнику до середнього прошарку населення. У трьох випадках під головою, в одному - під ногами покійних були знайдені уламки чи фрагменти плінфи. Всі ці поховання - чоловічі. Звичай класти плінфу під голову прийнятий у ченців православних монастирів за візантійською традицією (Макаров, 1981).
Таблиця 2.1.
Досліджений матеріал.
СеріяДатуванняЗагальна кількістьДорослі Чоловіки ЖінкиНевизначе-на стать Діти ПідліткиСерія Х ст.ІХ-Х ст.161036142ЩекавицяХ-ХІІ ст.10280441719166В.ЖитомирськаХІ-ХІІ ст.3221142574ПаторжинськогоХІ-ХІІІ ст.5537208999Окремі поховання ХІ-ХІІІ ст.ХІ-ХІІІ ст.743-112Серія 1240 р. ХІІІ ст.151182131Всього Х-ХІІІ ст.227 1639235364024
За даними археологічного дослідження у могильнику по вул. Паторжинського, 14 доступними для дослідження виявились 55 поховань (дев'ять дитячих, дев'ять підлітків та 37 дорослих) (додаток Г, табл. 1).
На жаль, під час розкопок та в процесі обробки матеріалу частина кісток виявилась перемішаною. Після докладного аналізу нам вдалося повністю, відповідно до фото
- Київ+380960830922