РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота виконана на базі Інституту шовківництва Української академії аграрних наук (лабораторія селекції шовковичного шовкопряда).
Для вирішення поставленої задачі необхідно було створити достатньо довгі часові ряди динаміки показника життєздатності гусениць штучної популяції шовковичного шовкопряда. Даний показник поєднує усі біологічні фактори і є провідним у визначенні загальної життєздатності та продуктивності порід. Значення показника брали з річних звітів Інституту шовківництва УААН. Рівень життєздатності гусениць шовкопряда оцінювали за єдиною методикою - у відсотках, як співвідношення загальної кількості здорових лялечок до початкової кількості гусениць, взятих на вигодівлю [215]. У роботі було проведено аналіз показників життєздатності гусениць 383 ліній та порід шовкопряда, що знаходились у колекційному розпліднику Інституту шовківництва з 1945 по 2000 роки.
Породи колекційного фонду складають генофонд шовковичного шовкопряда в Україні, який містить як вітчизняні породи, так і генотипи, що були завезені з різних регіонів світу. На сьогоднішній день у колекції зберігаються породи Середньоазіатського науково-дослідного інституту шовківництва (7 генотипів), Російської станції шовківництва (8 генотипів), породи, завезені з Румунії (7 генотипів), Болгарії (18 генотипів), популяції японського (8 генотипів) та китайського походження (11 генотипів), Грузії (2 генотипи), Індії (2 генотипи), Франції (1 генотип) та породи української селекції (27 генотипів). До колекції входять також лінії та породи-компоненти, які за рівнем біологічних і технологічних показників є перспективними для селекційної роботи з виведення нових високопродуктивних порід і гібридів шовковичного шовкопряда.
Увесь генетичний матеріал щорічно відтворювали в оптимальних умовах гігротермічного режиму та вигодівлі. Температура і вологість у вигодівельному приміщенні підтримувались відповідно до норм, які встановлені для кожного віку гусениць (температура - від 23 до 26 ?С, вологість повітря - від 65 до 75 %). У вигодівельних приміщеннях додатково використовували штучне освітлення. Щільність розміщення гусениць, норми годівлі, вид кормів і спосіб їх підготовки відповідали технології годування та утримання шовковичного шовкопряда [18].
В умовах України першою проводиться весняна вигодівля, всі наступні - повторні. Інколи їх називають за строками проведення - пізньовесняна, літня, осіння.
Кожному віку гусениць повинно відповідати листя шовковиці певної зрілості. Тому велике значення має визначення оптимального календарного строку закладки грени на інкубацію. Встановлення строків здійснювали за даними фенологічних спостережень за рослинами - сигналізаторами (терен, тополя, кульбаба та ін.), за сумою ефективних температур, за даними спостережень за ростом і розвитком бруньок шовковиці та ін. [215]. Весняний вигодівельний сезон розпочинається в кінці другої декади травня - на початку червня і триває близько 30 днів. На цей період припадає інтенсивний розвиток комах, і шовковичний шовкопряд стає найбільш вразливим до змін умов середовища.
Необхідно зазначити, що у східній частині України в травні - червні найчастіше спостерігається антициклонічна діяльність, а отже за ці місяці надходить найбільша кількість сонячної радіації порівняно з іншими місяцями року [298]. Тому з метою встановлення відповідної закономірності для аналізу були використані показники життєздатності гусениць саме весняного вигодівельного сезону.
Грена шовковичного шовкопряда переживає несприятливий час року - зимовий період - у стані діапаузи. В процесі доместикації стан цього виду спокою втратив безпосередню залежність від зовнішнього середовища, однак вплив електромагнітного поля (ЕМП), різного роду космічних випромінень та ін. залишається. Тому як показник, що характеризує зміни СА, ми використали середньорічні значення чисел Вольфа (W) [299].
Для аналізу динаміки показників урожаю листя та його біохімічного складу були використані значення, які подані в річних звітах лабораторії селекції шовковиці Інституту шовківництва з 1964 по 1992 роки. З метою дослідження біохімічного складу листя, його збір проводили з кормової плантації в період, який відповідав середині третього віку гусениць весняного вигодівельного сезону. Листя брали з середньої частини пагона з різних боків рослини. Біохімічний аналіз здійснювали за прийнятими методиками [300]. Враховуючи різносортність кормової плантації, ми аналізували зведені дані біохімічного складу та урожаю листя шовковиці за розглянутий проміжок часу.
Динаміку показників ЖГ, урожаю та біохімічного складу листя упродовж середнього сонячного циклу досліджували з застосуванням методу накладання епох [221].
Висока залежність фенотипної мінливості кількісних ознак, зокрема життєздатності шовкопряда від зовнішнього впливу, обумовлює необхідність досліджень динамічного ряду даного показника. Метод лінійної регресії дає більш повну характеристику відгуку (реакції) популяцій шовковичного шовкопряда на екологічні фактори. Однак, такий метод є трудомістким і не може бути застосований у тих випадках, де має місце нелінійна реакція культур [9]. Метод оцінки пластичності за величиною стандартного відхилення простіший, але менш точний. Його можна застосовувати у всіх випадках для попередньої експрес-оцінки результатів випробувань. Виходячи з зазначеного, для кількісної оцінки адаптивних властивостей шовковичного шовкопряда на міжгруповому рівні загальну популяцію за рівнем життєздатності було розбито на 5 груп. Перші три об'єднували породи за подібною реакцією відгуку на екологічні фактори, яка визначалася за рівнем коефіцієнту варіації (CV1, CV2 і CV3 - низький, середній і високий, відповідно) [301]. Дві інші - за рівнем генотипного ефекту (потенціалу) показника (ГП1, ГП2 - низький і високий, відповідно), який розраховували у вигляді різниці [21]:
ГПі = Хі. - Х.. ,
де Хі. - середнє значення показн