РОЗДІЛ 2
ДИДАКТИКО-ПСИХОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ
КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ ДО СИСТЕМИ
корекційно-реабілітаційної ДОПОМОГИ
ДІТЯМ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ
2.1. Трактування поняття “система” у загальній та спеціальній
педагогіці
Методологічною основою розробки будь-якої системи є діалектичний системний
підхід, який вимагає розглядати всі компоненти педагогічного процесу в їх
закономірних взаємозв'язках. У сучасних умовах поняття "система"
використовується як в науковій літературі, так і в повсякденній практиці.
Однією із важливих методологічних підстав існування системи є діалектичне
положення про конкретність істини, необхідність завжди враховувати конкретні
умови. Через це неможливо знайти універсальний метод, універсальний засіб або
форму навчання, придатну для всіх умов. Необхідно в кожному конкретному випадку
оцінювати можливості вихованців, навчально-матеріальні, санітарно-гігієнічні,
морально-психологічні, естетичні й інші умови та обирати варіант процесу
виховання і навчання, найкращий саме для даної ситуації.
Системний підхід – це спосіб мислення по відношенню до організації та
управління. Він допомагає краще зрозуміти організацію і ефективніше досягати
цілей.
В.Н.Садовський [196], А.І.Уємов [225], Г.М. Добров [68], М.Х.Мескон, М.Альберг,
Ф.Хедоури [144] дали визначення системи як впорядкованої певним чином безлічі
елементів, взаємопов'язаних між собою, які утворюють деяку цілісну єдність.
В.Н. Садовський на основі аналізу близько сорока визначень системи, звів їх до
трьох груп:
* система як певний клас математичних моделей;об’єднання таких понять, як
"елемент", "відношення", "взаємозв'язок", "цілісність", "повнота";
* сукупність таких понять, як "вхід", "вихід", "обробка інформації",
"управління".
У своєму дослідженні ми використали елементи всіх цих груп.
Згідно теорії менеджменту особливістю наукового підходу до управління є
системна організація та використання моделей. Щоб усвідомити, як системний
підхід допомагає краще зрозуміти організацію роботи і більш ефективно досягти
мети, необхідно спочатку визначити, що таке система. Під с и с т е м о ю
розуміється певна цілісність, що складається з взаємозалежних частин, кожна з
яких робить свій внесок у ціле. Якщо одна з них буде відсутня чи неправильно
функціонувати, то і вся система не функціонуватиме. Система може мати
підсистеми. П і д с и с т е м и – великі частини складної координований
комплексної системи, які самі по собі є системами. Напрямки роботи системи
визначаються м е т о ю і з а в д а н -н я м и. Вочевидь, що систему можна
змоделювати. М о д е л ь – це форма уявлення реальності. Зазвичай модель
спрощує реальність або утворює її абстрактно. Моделі полегшують розуміння
реальності, спрощують складні проблеми [144,с.79-80].
В.Г.Афанасьєв зазначав, що структура – це впорядкованість, організованість
системи [11,с.107]. Істотними характеристиками цілісної системи є її системні
якості, склад, тобто набір специфічних частин, динамічна структура і характер
взаємодії із зовнішніми умовами [10, с.15].
Структура цілісної системи, системи соціальної в першу чергу, характеризується
трьома типами відносин компонентів: відносинами координації і субординації;
відносинами детермінації, як правило, нелінійної, імовірнісної, схоластичної;
відносинами сумісності (11,с.121). Слід відмітити, що структура – не мертвий
зліпок із застиглого об'єкта, а характеристика тих інваріантних його аспектів,
які виявляються лише в процесі аналізу його реальної динаміки. Тому структурну
характеристику, крім того, слід розглядати й як динамічну [24, с.139].
Перераховані визначення в основному відображають системно-структурний аспект
даного поняття. Але система завжди є діючою, функціонуючою структурою. Через це
правильніше розглядати систему з урахуванням її функціональних аспектів.
З.М.Оруджев вважав, що розуміння системи як суперечної єдності структури і
функції, при якій інваріантність структури є відносною, оскільки структура
піддається перебудові заради збереження і розвитку функцій системи, що є кроком
вперед порівняно з визначенням системи лише як сукупності елементів структури
[164]. Отож систему ми розглядаємо як структурно-функціональну єдність, в якій
структура і функції становлять відповідно статичний і динамічний аспекти.
Першу спробу використання системного підходу в педагогіці зробив Ф.Ф.Корольов.
До основних ознак педагогічних систем він відніс: цілісність, взаємозалежність
і зв'язок з середовищем Значний внесок у використання системного підходу до
вивчення педагогічних явищ зробили Ю.К.Бабанський [15], Т.А.Ільїна [97],
О.І.Киричук [103], Н.В.Кузьміна [120], А.А.Киверялг [101] та ін.
Зокрема Ю.К.Бабанський зазначав, що “...поняття «система, в якій протікає
процес» і «процес як система» не є ідентичними, хоча і не можуть розглядатися
ізольовано, оскільки система, в якій протікає процес, є як би матеріалізованою
основою самого процесу” [13,c.252]. Для цілісного розгляду педагогічного
процесу він використовував методології і методики системно-структурного
аналізу. До системи, в якій протікає педагогічний процес, відносять систему
народної освіти, навчальний заклад, клас тощо, де здійснюється цілеспрямоване
виховання в його широкому сенсі. Потрібно виділяти основні компоненти тієї
системи, в якій протікає процес, розглядати основні закономірні взаємозв'язки
між ними, виявляти джерела розвитку і визначати умови ефективного управління
цим процесом [13,c.250].
Н.В.Кузьміна визначала педагогічну систему, як безліч взаємопов’язаних
структурних і функціональних компонентів, підлеглих цілям виховання, освіти і
навчання підростаючого покоління і доро
- Київ+380960830922