Вы здесь

Інформаційно-технологічний і творчий потенціал агенційної журналістики (вітчизняний і світовий досвід)

Автор: 
Нестеряк Юрій Васильович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U004139
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Етапи становлення інформаційних агентств: світовий і вітчизняний досвід
2.1 Історико-технологічні тенденції розвитку інформаційних агентств світу
Інформація є одним із основних елементів суспільного життя будь-якого типу.
Виникнення перших попередників сучасних засобів масової інформації тісно
пов’язано зі змінами у суспільно-політичному та економічному житті суспільства.
Враховуючи ці фактори, історію зародження й існування світових інформаційних
агентств можна поділити на чотири фази. Перші дві були визначені ще О.-І.
Бочковським та С. Сірополком [9,136], третю додав італійський дослідник Серджо
Лепрі [44,161].
До першої відноситься період, відомий під назвою першої промислової революції,
наслідком якої стало формування основ індустріального суспільства, зміцнення
класу буржуазії, розповсюдження міжнародної торгівлі, розвиток техніки,
зокрема, поширення нових засобів комунікації – телефону й телеграфу.
Саме завдяки останнім виникли телеграфні агентства як новий спосіб передачі
інформації. Першим таким агентством, як відомо, було французьке агентство
Гавас, за ним – великобританське агентство Рейтер та німецьке агентство
Вольфа.
Друга фаза припадає на період між двома світовими війнами, коли серед найбільш
яскраво виражених національних та ідеологічних характеристик структури
суспільства визначається й така як зміцнення технічних і редакційних структур
та розвиток і кількісне зростання засобів передачі інформації у всесвітньому
масштабі. Цей період не відзначався виникненням нових інформаційних агентств.
Його характерною особливістю було зміцнення інформаційних агентств,
вдосконалення способів передачі інформації і як наслідок – боротьба за провідні
місця у світовому інформаційному просторі.
Як зазначає Серджо Лепрі у книзі "Інформаційні машини", у п’ятдесяті роки
двадцятого століття ми вступили у третю фазу існування прес-агентств [44,161].
Цей етап супроводжується поняттям "інформаційного вибуху" – у країнах світу,
який прийнято називати "західним", множаться центри виробництва новин, що є
результатом розвитку демократії і плюралізму, дедалі активнішої участі громадян
у житті суспільства.
Протягом цього періоду кількість інформаційних агентств суттєво збільшилася за
рахунок численних національних інформаційних агентств країн так званого
"третього світу". Однак лідерами на світовому інформаційному ринку залишалися
ті ж самі агентства: Рейтер, Ассошіейтед Прес, Франс Прес, Юнайтед Прес, ТАРС.
Роки другої світової війни були одним із кількох періодів, коли існування
інформаційних агентств опинилося під загрозою внаслідок виникнення
інформаційних бар’єрів, які спричинили падіння прибутків європейських агентств
та посилили позиції американського Ассошіейтед Пресс.
Четверта фаза, на думку автора, датується початком 90-х років ХХ століття і
пов’язана з такими визначальними факторами: трансформаційними процесами у
суспільно-політичному житті багатьох європейських країн, розпадом радянської
імперії та крахом соціалістичної імперії. Разом з цим була зруйнована система
комуністичної пропаганди, ключовими ланками якої були інформаційні агентства
країн соціалістичного табору.
П’ятірка лідерів серед світових інформаційних агентств зазнала втрат – масштаби
діяльності Телеграфного Агентства Радянського Союзу істотно звузилися і
перестали бути світовими.
Якщо попередня фаза супроводжувалася "інформаційним вибухом", то для цього
періоду доцільно застосувати поняття "демократичного вибуху". Світовий
інформаційний простір поповнювався засобами масової інформації новоутворених
країн, наприклад, Македонії, Сербії, Чорногорії, Прибалтійських країн та інших.
Інформаційні агентства стають не просто засобом передачі й розповсюдження
інформації, а й дієвим інструментом формування іміджу молодих демократичних
країн.
Варто додати, що існує дві версії виникнення інформаційних агентств.
Прихильники однієї, зокрема, М. Г Пальгунов [136,9], зародки сучасних
інформаційних агентств знаходять у XVI столітті у Венеції, де виникли своєрідні
бюро по збору новин. Однак вони були єдиними інформаційними службами за
відсутності інших засобів масової інформації.
Згідно з іншою версією історія телеграфних агентств почалася у Парижі в 1825
році, коли Шарль Гавас організував у столиці Франції Видавниче перекладацьке
бюро. Саме з того часу почали формуватися інформаційні агентства як засоби
масової інформації.
Автор більше схиляється до підтримки другої версії, оскільки пошуки
попередників інформаційних агентств у ХVI столітті виглядають, на нашу думку,
дещо штучними. Керуючись таким підходом, можна заглиблюватися все далі й далі,
прирівнюючи до інформаційних агентств передачу інформації у первісному
суспільстві за допомогою вогнищ.
До передумов виникнення інформаційних агентств відноситься потреба друкованих
періодичних видань в отриманні якнайбільшої кількості інформаційного матеріалу
з усього світу. Оскільки забезпечити себе інформацією власними силами не в
змозі зробити навіть найпотужніша редакція, то від сорокових років ХІХ століття
робилися спроби організувати спеціальні пресові служби, завданням яких було б
якнайшвидше масове розповсюдження інформації з усього світу для великої
кількості газет і журналів, які хочуть користуватися пропонованими джерелами
інформації.
Цікаво, що початок таких інформаційних агентств іде не від органів преси, а від
комерційних підприємств, передусім від бірж та торговельних товариств,
зацікавлених в оперативному надходженні інформації фінансового й торговельного
характеру.
Первісні інформаційні агентства для зв’язку зі споживачами інформації
користувалися кур