РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ ПО СОЦІАЛЬНОМУ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ДОПОМОГАМИ У ЗВ'ЯЗКУ З НАРОДЖЕННЯМ
ТА ВИХОВАННЯМ ДИТИНИ
2.1. Поняття правовідносин по соціальному забезпеченню допомогами у зв'язку з народженням та вихованням дитини
Досліджуючи проблеми правовідносин по соціальному забезпеченню допомогами у зв'язку з народженням та вихованням дитини, слід, перш за все, виходити з того, що вони є різновидом більш широкого за обсягом поняття "правовідносини по соціальному забезпеченню", які, в свою чергу, є різновидом правовідносин взагалі. Тому щодо їх співвідношення цілком застосовне правило про те, що в обсязі родового поняття завжди міститься обсяг видового поняття, але зміст родового поняття складає лише частину змісту видового поняття. Або, іншими словами, якщо родовому поняттю властива якась ознака, то цю ж ознаку ми обов'язково знаходимо у видовому понятті. Але не всі ознаки, властиві видовому поняттю, містяться в родовому понятті, оскільки окремі з них можуть бути властиві тільки йому [244, с. 96-97]. Тому правовідносинам по соціальному забезпеченню допомогами у зв'язку з народженням та вихованням дитини властиві ознаки як правовідносин взагалі, так і правовідносин по соціальному забезпеченню, як одного з видів правовідносин. У той же час, виділяючи правовідносини по соціальному забезпеченню допомогами у зв'язку з народженням та вихованням дитини як самостійний вид правовідносин по соціальному забезпеченню, слід визнати наявність у них специфічних ознак. У зв'язку з цим, уявляється за доцільне визначити поняття правовідносин по соціальному забезпеченню допомогами у зв'язку з народженням та вихованням дитини на підставі попереднього аналізу ознак, властивих більш широким за змістом поняттям - правовідносин взагалі і правовідносини по соціальному забезпеченню, зокрема.
Визначення загального поняття правовідносин є предметом науки загальної теорії права. Над цією проблемою працювали такі відомі вчені як Р.О. Халфіна, С.Ф. Кечек'ян, Н.Г. Александров, Ю.Г. Ткаченко, С.С. Алексєєв, В.М. Протасов і багато інших. Традиційно правовідносини визначаються як урегульовані правом суспільні відносини, тобто як результат правового регулювання [196, с. 366; 258, с. 154; 267, с. 113]. Однак, на даний час таке трактування все частіше зазнає критики. Так, В.М. Протасов вважає, що правові норми регулюють не суспільні відносини, а поведінку людей, що далеко не одне й те ж. Він розглядає правовідношення не як результат правового регулювання, а його засіб [198, с. 7]. С.С. Алексєєв визначає правовідношення як зв'язок між суб'єктами, які мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки [8, с. 66].
Не розглядаючи докладно всі концепції вчення про правовідносини, вважаємо за доцільне взяти за основу класичне визначення правовідносин як суспільних відносин, урегульованих нормами права [250, с. 385-386; 252, с. 129], тобто як результату правового регулювання. При цьому в літературі вказується, що правовідношення - це складний юридичний зв'язок, що характеризується наступними елементами: суб'єктами, об'єктом та змістом (суб'єктивними правами і юридичними обов'язками суб'єктів стосовно об'єкта та одне одного) правовідносин. Крім того, у зв'язку з правовідносинами окремо досліджуються юридичні факти - обставини, з якими пов'язане життя правовідносин, їхній рух - виникнення, зміна та припинення [8, с. 68].
Як вже відзначалося вище, оскільки правовідносини по соціальному забезпеченню є одним з видів правовідносин взагалі, то їм властиві ті ж самі ознаки, а точніше - ті ж самі елементи, що й правовідношенню взагалі. Отже, наведене вище визначення правовідносин буде повною мірою охоплювати і поняття правовідносин по соціальному забезпеченню. І хоча серед правовідносин по соціальному забезпеченню також виділяють різні їх види, однак як слушно відзначив І.В. Гущин "окремі відносини по соціальному забезпеченню і соціальному страхуванню, виявляючи специфічні особливості і відмінності, мають загальну природу, риси, властивості, сторони, характерні для вольових суспільних відносин по соціальному забезпеченню громадян у цілому" [50, с. 57]. Існування такої групи суспільних відносин дозволило В.С. Андрєєву зробити висновок про існування самостійної галузі права - права соціального забезпечення. Він запропонував відносити до предмета права соціального забезпечення ті суспільні відносини, які відповідають наступним критеріям: одним із суб'єктів цих відносин є громадянин, а іншим держава в особі її органів управління, наділених державою відповідними повноваженнями; відносини між цими суб'єктами носять аліментарний характер, причому зобов'язаною надавати відповідні види забезпечення виступає держава; за допомогою цих відносин здійснюється забезпечення за рахунок Фонду, коштів, що асигнуються на освіту та охорону здоров'я. О.Є. Мачульська відзначає, що названі В.С. Андрєєвим критерії зберігають свою наукову цінність і в сучасний період [121, с. 23]. У той же час окремі автори вказують на те, що така характеристика предмета даної галузі права не враховує тих об'єктивних змін, що відбулися за останні роки в системі соціального забезпечення в зв'язку з переходом від єдиної державної системи соціального забезпечення до двох основних організаційно-правових форм соціального забезпечення: соціального страхування (обов'язкового і добровільного) і державної соціальної допомоги і соціального обслуговування [109, с. 335].
У зв'язку з цим, на наш погляд, постала нагальна необхідність дослідження ознак сучасних правовідносин по соціальному забезпеченню, з тим, щоб на цій підставі і з урахуванням попередніх досягнень науки права соціального забезпечення дати характеристику даних правовідносин, адекватну їх сучасному стану. І, слід відзначити, такі дослідження вже проводяться такими російськими вченими, як М.Ю. Федорова, О.Є. Мачульська, І.Р. Маматказін та інші. В Україні ці питання досліджувалися в публікаціях Н.Б. Болотіної, Л.І. Лазор, С.М. Прилипка, І.М. Стаховської, Б.І. Сташківа та інших авторів. Ґрун