РОЗДІЛ 2
Рівень і ефективність використання праці
в сільському господарстві регіону
2.1. Соціально-демографічні передумови ефективного використання праці в
сільському господарстві
Перехід України до ринкової економіки було розпочато і продовжується за умов
структурної кризи, яка призвела до зростання соціальних і економічних проблем
села. Провідне місце серед них займають демографічна криза, проблеми зайнятості
селян, формування ринку праці, зміни у трудових відносин. Всі ці проблеми
супроводжується трансформацією відносин власності на землю і майно, розвитком
нових форм господарювання, децентралізацією сільськогосподарського виробництва,
застосуванням нових технологій, що забезпечують зростання продуктивності праці
і спонукають вивільнення працівників з галузі. Ці процеси істотно впливають на
відтворення трудового потенціалу аграрного сектору економіки України.
Розширене відтворення робочої сили суспільства – це зростання її чисельності в
органічному взаємозв’язку з підвищенням рівня кваліфікації, зростанням
продуктивності праці, тривалості трудового стажу та добробуту населення.
Оскільки відтворення робочої сили аграрної сфери, як і будь-яке інше суспільне
відтворення відбувається в чотири основні фази: виробництва, розподілу, обміну
і споживання, то доцільним є його дослідження саме з такої позиції.
Як відомо, на першій фазі виробництва відбувається процес формування робочої
сили шляхом заміни послідовних поколінь працездатного населення та етапів
життєвого циклу людини, на яких відбувається її систематичне відновлення
(підтримання) в результаті споживання різноманітних матеріальних і духовних
благ. Ця фаза не тільки є підґрунтям демографічного і соціально-психологічного
відтворення робочої сили, але й виступає необхідною передумовою для здійснення
наступного циклу її відтворення.
Розподіл і перерозподіл робочої сили є дуже складним етапом відтворення,
оскільки саме на ньому безпосередньо через ринок робочої сили відбувається
розміщення товару "робоча сила" за сферами зайнятості, галузями народного
господарства та економічними регіонами.
Обмін відбувається в процесі використання робочої сили, її взаємодії з засобами
виробництва. В цьому випадку важливими є одночасно її кількісні та якісні
параметри, які свідчать про сукупний рівень фізичних та духовних здібностей
людини, необхідних для здійснення трудової діяльності.
Фаза споживання відображає ефективність використання робочої сили в предметній
трудовій діяльності, характеризує її матеріальне втілення в кінцевому продукті
праці та дозволяє визначити економічний ефект від її використання, який
розкривається через систему економічних показників: продуктивність праці,
трудоємкість та собівартість продукції, рентабельність сільськогосподарського
виробництва.
Відтворення трудового потенціалу доцільно розпочати саме з відтворення
населення, в процесі якого формуються кількісні параметри працездатного
населення – носія, власника робочої сили – з різноманітними „зовнішніми”
системами, які формують його якісні характеристики та властивості. Взагалі
відтворення робочої сили необхідно розглядати в демографічному,
соціально-економічному та соціально-психологічному аспектах. Демографічний цикл
відтворення визначається довжиною покоління (в середньому період між
народженням поколінь батьків і дітей приблизно дорівнює 27-29 років),
соціально-економічний – періодом дієздатності населення (дорівнює в середньому
тривалості трудового періоду). При соціально-психологічному – відтворення
відбувається на протязі всього життєвого циклу людини [120].
Складна демографічна ситуація в Україні, особливості якої почали поступово
виявлятися ще наприкінці 80-х років, оцінюється фахівцями як демографічна
криза, для якої характерно зниження народжуваності, порівняно висока загальна і
дитяча смертність, різке зниження природного приросту населення, низький рівень
середньої тривалості життя [1, 35, 69, 71, 158, 38, 115]. Демографічна криза в
цілому обумовлена економічним спадом, який є особливо відчутним в
сільськогосподарській галузі. Кількість селян протягом 1913-2003 рр. щорічно
зменшувалась, а за весь період скоротилась майже в 2 рази. Скорочення
сільського населення відбувалося в результаті соціально невиправдано високих
темпів урбанізації, розбудови великих міст і переливу до них сільського
населення, адміністративно-територіальних перетворень сільських поселень в
міста та звуженого процесу природного відтворення селян. Впродовж останнього
десятиріччя також простежується стійка тенденція до зменшення кількості
населення України (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Динаміка чисельності населення України
( станом на 1 січня) [149, 151]
Категорія населення
1995
2000
2001
2002
2003
2004
Україна, млн. чол.
Все населення (постійне)
51,3
49,1
48,7
48,2
47,8
47,4
в тому числі сільське
16,5
16,0
15,9
15,9
15,7
15,5
Питома вага сільського населення, %
32,1
32,6
32,7
33,0
32,9
32,8
Дніпропетровська область, тис. чол.
Все населення (постійне)
3846,3
3640,8
3600,3
3561,2
3529,5
3499,6
в тому числі сільське
638,8
619,4
614,9
609,7
601,9
593,8
Питома вага сільського населення, %
16,6
17,0
17,1
17,1
17,1
17,0
За останні десять років чисельність населення України зменшилась на 3,9 млн.
чоловік, що в середньому становить 7,6 %. Кількість сільського населення також
поступово скорочується, але дещо повільнішими темпами – на 6,1% (1,0 млн.
чоловік), що, в свою чергу, призводить до збільшення частки сільського
населення в загальній кількості населення країни (на 0,5 в. п.).
В Дніпропетровській області має місце аналогічн
- Київ+380960830922