РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження
Робота ґрунтується на аналізі результатів обстеження УЛНА на ЧАЕС у віддалений
період після опромінення. Обстежено 156 чоловіків з встановленим діагнозом
дисциркуляторної енцефалопатії (МКХ–10 167.8; F07.3). Вік обстежених становив
від 36 до 76 років. Дози опромінення встановлені на основі індивідуальної
фізичної, розрахункової та біологічної дозиметрії, знаходились в діапазоні від
0,25 до 3,80 Зв. Всі обстежені перебували на лікуванні у клінічних відділеннях
НЦРМ АМН України. Клінічний діагноз та стадію захворювання ДЕП встановлено у
відділі радіаційної психоневрології ІКР НЦРМ АМН України.
Аналіз клінічних проявів ДЕП, органічного ураження головного мозку проводили з
використанням діагностичних критеріїв та класифікацій, які застосовують у
відділі радіаційної психоневрології ІКР НЦРМ АМН України та викладено у
методичних рекомендаціях [27, 28].
В залежності від індивідуальної дози опромінення наведеної у офіційних
документах, досліджувані були розподілені на три групи:
до першої групи увійшли особи хворі на ДЕП, опромінені в межах природного фону
– нозологічний контроль;
другу групу склали, хворі на ДЕП УЛНА на ЧАЕС, які перебували в 30–ти
кілометровій зоні ЧАЕС з квітня по грудень 1986 р. Дози опромінення не
перевищували 1 Зв. В періоді відновлення після опромінення, жоден з обстежених
не мав гематологічних ознак кістково–мозкового синдрому;
до третьої групи увійшли УЛНА на ЧАЕС, хворі на післярадіаційну енцефалопатію,
які у 1986 році перенесли ГПХ I–III ступеню тяжкості [27]. Умови опромінення,
рівні доз, питання перебігу та лікування кістково– мозкового синдрому детально
описані у оглядах [81, 82];
контрольну групу склали практично здорові особи без функціональних і органічних
порушень ЦНС. Всі пацієнти контрольної групи не піддавались впливу іонізуючого
випромінювання, що перевищує значення природного радіаційного фону.
Вікову та дозиметричну характеристику обстежених груп наведено у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика обстежених груп
Характеристика
Група
ДЕП
Практично здорові
нозологічний контроль
УЛНА на ЧАЕС
контроль
кількість (осіб)
53
53
50
30
вік
(роки)
діапазон
36 – 63
37 – 63
37 – 76
36 – 58
M±SD
47,9±0,84
46,5±0,78
51,6±1,41
41,7±1,07
доза
(Зв)
діапазон
в межах природного фону
0,25 – 0,9
1,0 – 3,8
в межах природного фону
M±SD
0,0±0,00
0,5±0,32
1,7±0,12
0,0±0,00
Клініко–імунологічне дослідження проводили як складову частину комплексного
обстеження хворих, що використовують в ІКР НЦРМ АМН України. Обстеження
проведене у період з 2000–2004 рр.
Більшість обстежених до аварії на ЧАЕС були практично здорові. За роки після
опромінення спостерігали виникнення та хронізацію соматичних захворювань,
формування хронічної нейросудинної патології. Через 6 років після аварії спектр
хронічної соматичної і психоневрологічної патології в УЛНА на ЧАЕС був
сформованим. Хронічну патологію органів дихання (хронічний бронхіт) реєстрували
у 29% осіб з ГПХ в анамнезі; у групі досліджуваних, дози опромінення яких не
перевищували 1 Зв у 22% осіб; у першій групі хронічний бронхіт виявили у 32%
осіб. Захворювання системи травлення у реконвалесцентів ГПХ встановлено у 60%
осіб, у другій групі дану патологію спостерігали у 32% обстежених, у групі
нозологічного контролю – у 26% осіб. Серцево–судинну патологію (гіпертонічна
хвороба, ішемічна хвороба серця) встановлено у 51% обстежених.
З метою оцінки можливого впливу параметрів загального стану організму на стан
ІС проведено співставлення показників крові у пацієнтів на момент дослідження
(табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Показники клінічного обстеження периферичної крові хворих
Показники
Кількість спостережень (%)
ДЕП
(n=53)
ДЕП < 1 Зв
(n=53)
ДЕП > 1 Зв
(n=50)
лейкоцити
< 4 Г/л
> 8 Г/л
норма
90
90
90
нейтрофіли
< 45%
40
44
38
> 70%
норма
58
52
58
моноцити
< 2%
> 10%
норма
94
98
94
лімфоцити
< 18%
> 40%
47
44
41
норма
53
56
59
Як видно із табл. 2.2, у більшості хворих не виявлено змін загальних показників
крові. Аналіз спектру показників крові загально клінічного обстеження хворих
також не виявив суттєвих відмінностей між групами в залежності від дози
опромінення, отже, вплив параметрів загального стану та супутньої патології на
ІС в усіх групах можна вважати рівноцінним.
2.2. Методи дослідження
Дослідження імунного статусу проводили за рекомендаціями по обстеженню осіб,
які постраждали від дії іонізуючої радіації [92, 106]. Досліджували
популяційний та субпопуляційний склад ІКК, експресію поверхневих антигенів за
інтенсивністю флуоресценції (ІФ) специфічних антитіл та рівні сироваткових
імуноглобулінів (IgA, IgG, та IgM), а також концентрації дрібно– і
великодисперсних ЦІК.
Концентрацію імуноглобулінів основних класів у сироватці крові визначали
методом простої радіальної дифузії [185]. Визначення рівнів ЦІК проводили
методом селективної преципітації комплексів антиген–антитіло (АГ–АТ) у
градієнті поліетиленгліколю з наступним фотометричним визначенням щільності
преципітатів [111].
Субпопуляційний склад ІКК та експресію поверхневих антигенів визначали методом
протічної цитофлуориметрії у прямому імунофлуоресцентному тесті за допомогою
панелі МКАТ серії Leu ((Becton Dickinson (BD), США)) [189]. Набори Simultest
ІМК Plus включали МКАТ для двокольорового аналізу лейкоцитів периферичної
крові, мічені флуоресцїном ізотіоціанатом (FITC) або фікоеритрином (РЕ). Таким
чином, диференціювали лімфоцити, які зв’язали на своїй мембрані тільки перший
тип МКАТ, тільки дру
- Київ+380960830922