РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМОУТВОРЕННЯ ПРОФІЛЬНИХ ГВИНТОВИХ
ЗАГОТОВОК ТИПУ “ТІЛ ОБЕРТАННЯ”
2.1. Техніко-економічна доцільність використання гвинтових заготовок
В умовах малосерійного та одиничного виробництв відомі методи виготовлення
заготовок обмежені внаслідок нераціональних форм і розмірів заготовок.
Намагання забезпечити виготовлення такої заготовки, яка б за формою та
розмірами максимально наближалась до готової деталі, тобто підвищення точності
заготовки з малою програмою випуску, виявляється економічно недоцільним
внаслідок значних витрат на спорядження заготівельних виробництв, які не
перекриваються економією металу та механічного оброблення, що визначається за
собівартістю деталі:
(2.1)
де См – вартість початкового матеріалу, грн;
М – маса матеріалу на одну заготовку, кг;
Зз, Зм – заробітна плата робітників відповідно заготівельного цеху на одну
заготовку та механічного цеху, грн;
Нз, Нм – накладні витрати відповідно в заготівельному, механічному цехах, %.
Дослідження залежності витрат на виготовлення деталей із заготовок штампованих
1, навивних 2 і кованих 3, результати якого показано на графіку (рис.2.1)
свідчать, що для виготовлення невеликої кількості деталей із штампованої
заготовки зменшують витрати матеріалу на вихідну заготовку та механічне
оброблення, оскільки, відпадає необхідність у чорновому та чистовому
обробленні. У цьому випадку витрати на виготовлення заготовки високі. Для
деталей виготовлених із заготовок, отриманих куванням витрати на виготовлення
заготовки менші, проте зростають витрати на матеріал для отримання заготовки та
вартість механічного оброблення, виникає потреба у чорновій, чистовій та
викінчувальній операціях. Деталі, заготовки для яких отримані навиванням, мають
найнижчу собівартість деталей внаслідок мінімальних витрати на матеріал,
способу отримання заготовки, відсутності потреби у чорновому обробленні. Крім
цього, за однакового статичного навантаження деталі з навивних заготовок краще
працюють в умовах динамічних навантажень, так як в зоні удару контактна
жорсткість менша.
Виходячи з цього, для одиничних і малосерійних виробництв гвинтових деталей
вдосконалення технологічних процесів їх виготовлення та відновлення, особливо в
напрямку створення маловідходних технологій, полягає у застосуванні нових типів
заготовок, виготовлених вальцюванням у вигляді штаби, рулонної стрічки та інших
профілів з відповідними розмірними параметрами методом навивання на оправу
[23].
Об’єктивна оцінка розробниками економічної доцільності виготовлення нового виду
заготоввок і вибір найраціональнішого методу попереднього формоутворення
деталей стосовно умов конкретного виробництва мають важливе значення для
формування загальної собівартості деталей. Як свідчать результати аналізу,
частка витрат на матеріали заготовок деталей залежно від
конструктивно-технологічних особливостей продукції, типу й масштабів
виробництва сягає 20-40% собівартості готових деталей. Наприклад, застосування
заготовок, максимально наближених за геометричною формою й розмірами до готових
деталей, дає змогу значно скоротити витрати конструкційних матеріалів і
зменшити норму штучного часу виготовлення деталі. Практичні результати
свідчать, що всередньому витрати на оброблення однієї тонни металу вихідних
заготовок в дрібносерійних виробництвах приблизно втричі перевищують величину
аналогічних витрат в умовах масового виробництва виробів, які широко
застосовують для виготовлення заготовок деталей високопродуктивні технологічні
процеси.
Слід зауважити, що за інших рівних організаційних і технологічних умов
виробництва основним фактором, який визначає оптимальний рівень виробничих
витрат, є серійність виробництва. Залежно від серійності випуску формується
структура парку заготівельного оснащення та рівень технологічного спорядження,
що визначає організаційно-технічний рівень спеціалізації виробництва, який, в
свою чергу, диктує форми й методи ведення виробничих процесів і таким чином
безпосередньо впливає на техніко-економічні результати виробничої діяльності.
Дрібносерійному типу виробництва притаманна універсальність застосовуваного
заготівельного обладнання і технологічного оснащення [48], що зумовлює неминучі
обмеження технічних можливостей заготівельного виробництва. Порівняно з умовами
масового виробництва, для досягнення вищих рівнів технологічності конструкцій
деталей, які забезпечують максимальну економічність заготівельних процесів,
дрібносерійне виробництво, як правило, повинно застосовуватись специфічне
заготівельне обладнання, що дає можливість випускати широку номенклатуру
порівняно невеликих партій типових заготовок. У цих умовах впровадження
високопродуктивних процесів формоутворення точних заготовок, наближених за
конфігурацією до готових деталей, пов’язане з підвищенням вартості заготовок і
виправдовується лише у тих випадках, коли вартість заготівельного обладнання та
витрат на виготовлення технологічного спорядження розподіляється на достатньо
велику кількість виготовлюваних заготовок. У зв’язку з цим, додаткові питомі
витрати, пов’язані з впровадженням прогресивних технологічних процесів, у ряді
випадків перевищують величину економії, отриману від скорочення обсягу
наступного механічного оброблення та зменшення відходів металу.
Застосування високопродуктивних процесів отримання точних заготовок (прицезійне
лиття, гаряче безгратове й холодне штампування, калібрування тощо), які
вимагають для їх впровадження додаткових капіталовкладень і зна
- Київ+380960830922