РОЗДІЛ 2
ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ І СТАНИ
ГОСПОДАРСЬКОЇ ПРИДАТНОСТІ ландшафтних комплексів
БОЯРСЬКОГО ПІДРАЙОНУ
2.1. Ландшафти Боярського підрайону і їх місце у фізико-географічному
районуванні України
2.1.1. Місце ландшафтів підрайону у фізико-географічному районуванні України
Боярський підрайон входить до південно-східної частини ландшафтної області
Київського Полісся Поліського ландшафтного краю природної зони
хвойно-широколистяних лісів. Територія підрайону межує з лісостеповою зоною
(рис. 2.1) [126, 88]. Фактично це перехідна смуга між лісовою та лісостеповою
зонами, що можна простежити за особливостями ландшафтних комплексів.
Область Київського Полісся розташована на середньодніпровському схилі
Українського щита до Дніпровсько-Донецької западини. Характерними рисами
природних умов цієї ландшафтної області, що мають місце і в Боярському
підрайоні, є такі:
• переважання підвищених межиріч у межах території з рельєфом розчленованої
низовини;
• поширення антропогенових відкладів піщаного і глинисто-піщаного складу, яким
належить провідна роль у будові рельєфу;
• розвиненість річкових долин, які мали у природному стані широкі заболочені
заплави;
• наявність додатного, хоча й близького до одиниці, балансу вологи;
• високий рівень приповерхневих підземних вод;
• переважання дерново-слабо- і середньо-підзолистих ґрунтів;
• значне поширення соснових лісів із домішкою широколистяних порід, зокрема –
дуба звичайного.
Боярський природно-господарський підрайон розташований у східній частині
Здвизько-Ірпінського ландшафтного району [89] в межах моренно-зандрової рівнини
та борової тераси Ірпеня “із підрайоном поширення лесових островів” [125,
с. 209]. Цей ландшафтний район, як відзначено, займає південну частину
Київського Полісся. Він простягається від Середньотетерівського ландшафтного
району на заході до річки Дніпра на сході, а отже – охоплює частину межиріч
Тетерів – Здвиж, Здвиж – Ірпінь, Ірпінь – Дніпро. Південна межа
Здвизько-Ірпінського ландшафтного району є межею між Поліссям і Лісостепом.
Боярський природно-господарський підрайон займає західну частину центрального
масиву межиріччя Дніпра – Ірпеня: як згадувалося, західною межею підрайону є
долина річки Ірпеня. Характерною особливістю Здвизько-Ірпінського району, як
пограничного між лісовою і лісостеповою зонами, є значна кількість лесових
островів, один з яких – Білогородський – знаходиться у межах Боярського
підрайону.
2.1.2. Ландшафтні комплекси підрайону
Ландшафтознавча вивченість території Боярського підрайону досить висока. Як
частина Київської адміністративної області, ці терени були одними з перших в
Україні, що суцільно закартографовані ландшафтознавцями Інституту географії
НАНУ у 1970-1980-х роках. Картографування ландшафтних комплексів виконане у
масштабі 1 : 100 000, воно було здійснене науковцями Сектору географії, пізніше
– Відділення географії Інституту геофізики АН УРСР, науковий керівник робіт –
к.геогр.н. В. С. Давидчук. Згідно з результатами ландшафтознавчих знімань, що
виконані цими дослідниками, “у приміській зоні Києва ... вперше виділили 20
ландшафтів, які за генезисом, набором компонентів і характером морфологічної
структури належать до шести видів. На ландшафтній карті зображені ПТК рангу
урочища. В окремих випадках виділені підурочища, що складають особливий
інтерес. Легенда вміщує 77 виділів” [27, с. 79-80]. У межах південної частини
приміської зони Києва В. С. Давидчук виділяє ландшафтні урочища таких типів:
“водно-льодовикові рівнини на палеогеновій основі; моренно-водно-льодовикові
рівнини на палеогеновій основі; озерно-водно-льодовикові рівнини на
палеогеновій основі; рівнини, складені лесоподібними суглинками на
палеоген-неогеновій основі; схили; пролювіально-делювіальні шлейфи; водозбірні
пониження при вершинах ерозійних форм; надзаплавні тераси; сучасні річкові
заплави; ерозійна мережа; западини; дюноподібні і еолові акумулятивні
підвищення” [27, с. 114-122].
Боярський підрайон майже повністю входить до північної частини Боярського
ландшафту, вирізненого і охарактеризованого згаданим дослідником. Цей ландшафт
належить до такого виду: “моренно-водно-льодовиковий ерозійний на
палеоген-неогеновому підґрунті під хвойно-широколистяними лісами” [27, с. 78].
Боярський ландшафт займає “центральну і західну частину межиріч рік Дніпра та
Ірпеня південніше сіл Білогородки, Петропавлівської Борщагівки і Жулян, Стугни
від Василькова до витоків і межиріччя рік Ірпеня і Удави до сіл Півні,
Дмитріївка і Мохначка” [27, с. 99].
Найпоширенішими ландшафтними місцевостями Боярського підрайону є
моренно-зандрові, надзаплавно-терасні, місцевості лесових островів, заплавні
(рис. 2.2, 2.3).
Моренно-зандрова місцевість з дерново-середньопідзолистими ґрунтами на
водно-льодовикових пісках, під якими неглибоко залягає морена, є характерною
для Боярського підрайону [155]. Подекуди морена виходить на поверхню.
Представлена вона звичайно валунними суглинками. Поверхня ландшафту в цілому
рівнинна, часто – хвиляста [125].
Хвилястість поверхні зумовлена двома причинами: нерівномірним відкладанням
морени і тим, що морена й водно-льодовикові відклади плащеподібно вкривають
розчленовану поверхню дольодовикового часу [126].
Легенда до рис. 2.3. Ландшафтні комплекси
Боярського природно-господарського підрайону
Урочища рівневих межирічних місцевостей
М-1 – хвилясті водно-льодовикові, відклади яких підстелені мореною на глибині
150-300 см, з дерново-слабопідзолистими глинисто-піщаними ґрунтами під свіжими
бідними суборами (В2)
М-2 – вирівняні й хвилясті водно-
- Київ+380960830922