РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-методиЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КОНСТРУКТИВНИХ УМІНЬ У ПРОЦЕСІ
ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
2.1 Обґрунтування структурно-функціональної моделі формування конструктивних
умінь старшокласників у процесі трудового навчання
Орієнтуючись на сучасний ринок праці, до пріоритетів сьогодення освіта
відносить уміння оперувати такими технологіями та знаннями, що задовольняють
потреби інформаційного суспільства, готують молодь до нових ролей у сучасному
суспільстві. Саме тому важливим нині є не тільки вміння оперувати власними
знаннями, а й бути готовим змінюватися та пристосовуватися до нових потреб
ринку праці; оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати
рішення, навчатись упродовж життя. Велика роль при цьому відводиться формуванню
конструктивних умінь учнів на заняттях із різних предметів, зокрема, у
трудовому навчанні.
Ефективність процесу формування конструктивних умінь в учнів старших класів під
час трудового навчання в сучасній школі значною мірою визначається
відповідністю дидактико-методичного забезпечення соціальному замовленню,
прогностичною спрямованістю його мети й організації навчального процесу. Звідси
процес розвитку особистості учня має певним чином відображати завдання, зміст,
дидактичні умови, методи, організаційні форми навчання та систему управління
цим процесом.
Основною ідеєю, яка закладена в концепції нашої моделі, є формування
конструктивних умінь старшокласників, завдяки яким можна визначити вимоги
суспільства до особистості: бути самостійною, брати відповідальність на себе,
мати усвідомлену громадянську позицію, толерантно ставитись до життєвих
принципів інших людей, розвивати функціональну грамотність. Саме в старшій
школі ці вимоги повинні отримати втілення в результаті освіти старшокласників:
уміти здійснювати вибір; докладати зусиль і досягати успіху в обраному напрямі
діяльності; оволодівати сучасними технологіями роботи з інформацією та
комунікативним мистецтвом.
Структурно-функціональна модель формування конструктивних умінь побудована на
принципах інтеграції, диференціації (за рахунок варіативних навчальних планів,
програм, посібників, факультативів, спецкурсів, індивідуалізації, міжпредметних
зв’язків); збагачення змісту трудового навчання, переходу від пасивних
інформаційних методів навчання до активних. Уважаємо, що модель – це сукупність
оптимальних впливів на учнів старших класів, які забезпечують найбільш повний і
якісний розвиток їхнього творчого потенціалу, сприяють формуванню
конструктивних умінь.
Як бачимо з рис. 2.1, механізм формування конструктивних умінь учнів під час
трудового навчання здійснюється через функціонування таких елементів системи,
як мета, завдання, цінності, зміст трудового навчання, навчальний процес.
Модель передбачає систему управління формуванням конструктивних умінь
(діагностування, прогнозування, планування, організація, контроль, корекція) і
кінцевий результат.
Виходячи зі структурно-функціональної моделі формування конструктивних умінь
бачимо, що про якість навчання і трудової підготовки роблять висновок за рівнем
готовності випускника школи до життя.
Велика роль у підготовці старшокласника до життя надається системі роботи
навчального закладу, який повинен залишатися базовим етапом освіченості й
адаптації кожного учня, а з іншого – прогностично відповідати вимогам часу.
Тобто спрямованість системи освіти на засвоєння системи знань, яка була
традиційною і виправданою ще декілька десятиліть тому, уже не відповідає
сучасному соціальному замовленню. Тому необхідність поєднання актуальних і
перспективних потреб школярів у навчальному процесі об’єктивно вимагає
об’єднання змісту, організації та методики адаптивних і випереджальних функцій
шкільної освіти.
Фактори
Кадрове та матеріальне
забезпечення
Рис. 2.1 Структурно-функціональна модель формування конструктивних умінь
старшокласників у процесі трудового навчання
Реалізацію цих завдань ефективніше забезпечує особистісно орієнтована освіта,
яка має наступні ознаки:
– суб’єкт-суб’єктне гуманне співробітництво всіх учасників навчально-виховного
процесу;
– діагностично-стимуляційний спосіб організації навчального пізнання;
– діяльнісно-комунікативна активність учнів;
– проектування вчителем (а пізніше й учнями) індивідуальних досягнень учнів в
усіх видах діяльності, що відповідають рівню їхнього розвитку;
– урахування в змісті, методиках, системі оцінювання широкого діапазону
особистісних потреб і можливостей дітей.
Умовою й результатом інноваційного типу навчання є сформованість в учнів
бажання й здатності самостійно вчитися, шукати в різних джерелах інформацію й
застосовувати нові знання, виробляти вміння діяти, прагнути творчості та
саморозвитку. Багато уваги впровадженню особистісно орієнтованої освіти
приділяють такі вчені, як Г. Балл [14], І. Бех [17], В. Сєриков [177],
І. Якиманська [228] та інші.
Сучасний загальноосвітній навчальний заклад повинен створювати певні умови для
актуалізації підвищення індивідуального потенціалу кожного учня в оволодінні
нормами гуманістичної моральної поведінки, у розвиткові та реалізації творчих
можливостей.
Ураховуючи, що нові підходи до організації освіти в старшій школі спрямовані в
майбутнє, навчання повинно бути максимально зорієнтоване на перспективи, на
умови завтрашнього дня. У цьому контексті була здійснена спроба проаналізувати
сучасні тенденції, що простежуються у світі, а також роль і значення
конструктивних умінь старшокласників в успішній їх реалізації у своїй
практичній