РОЗДІЛ 2
СТАН ЗАЙНЯТОСТІ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Аналіз зайнятості сільського населення і попиту на робочу силу
Зайнятість в сільському господарстві має свій власний характер та особливість.
Трудова проблематика цієї галузі очевидно є найскладніша. Як відзначає
В.Дієсперов, на сучасний момент галузь не має достатніх внутрішніх джерел для
такої оплати, яка б дозволяла закріпити кваліфіковані кадри і при раціональній
організації, створювала дієвий механізм стимулювання ефективної праці. Він
звертає увагу на те, що багатократне відставання українського сільського
господарства за рівнем продуктивності праці від показників розвинених країн
ставить під сумнів конкурентоздатність вітчизняної продукції, а отже, і
надійний розвиток її виробництва на базі досягнень науково–технічного прогресу
[38, с.11].
Як показують дослідження, участь населення у суспільному виробництві та
особистому селянському господарстві в Україні супроводжується низьким рівнем
продуктивності праці. Відомо, що зростання виробництва можливо досягти як
збільшенням кількості зайнятих, так і підвищенням продуктивності праці.
Визначається суперечливість між двома критеріями: зростання продуктивності
праці (більш вигідний для роботодавця фактор) може забезпечувати помірний
розвиток виробництва при тій же або навіть меншій кількості зайнятих.
Наприклад, весь приріст промислової продукції у 80-ті роки в СРСР досягався за
рахунок продуктивності праці при абсолютному скороченні чисельності працівників
і забезпеченні повної зайнятості в країні [39,с.289]. Але приріст
продуктивності праці виявився недостатнім для виходу країни на передові світові
позиції. Темпи розвитку промисловості та зростання продуктивності праці були не
настільки значними, щоб допустити масове вивільнення працівників. Працівники,
що виявилися зайвими на виробництві, легко влаштовувалися у невиробничій сфері,
розвиток якої в країні відставав.
За часів колгоспно-радгоспної системи відбувався постійний відтік робочої сили
з сільгосппідприємств. У 90-ті роки питома вага зайнятого сільського населення
майже стабілізувалась. Це можливо пояснити безробіттям у містах та низьким
рівнем життя населення, зростанням чисельності зайнятих в особистих селянських
господарствах.
В сучасній українській економіці інша ситуація. Різкий спад виробництва вплинув
на масове вивільнення людей, які влаштувалися в переважній більшості в
торгівельній діяльності, оскільки в інших суспільно важливих галузях можливості
зайнятості стали проблематичними.
В таблиці 2.1 приведена питома вага зайнятих у сільському, лісовому та рибному
господарстві в загальній чисельності населення.
Таблиця 2.1
Частка зайнятих у сільському, лісовому та рибному господарстві України та
Миколаївській області в загальній чисельності зайнятого населення, %
Роки
Миколаївська область
Україна
1990
11,1
20,1
1995
24,8
22,4
2000
26,5
23,5
2001*
30,4
24,8
2002*
28,6
25,2
2003*
21,7
20,3
2004*
22,6
19,7
* сільське, лісове та рибне господарство, мисливство
Із даних таблиці видно, що питома вага зайнятих у сільському, лісовому та
рибному господарстві у 1990 році складала 20,1%. При зменшенні чисельності
населення України та його зайнятості в економіці за період 1990-2000 років,
рівень трудової участі населення у сільському господарстві постійно зростав і у
2000 році склав 23,5%. У 2003 році найбільша чисельність працюючих – в
сільському господарстві України, де зайнято близько 5 млн. осіб або 20,3% усіх
зайнятих. Необхідно відмітити, що цей показник значно більший, ніж у розвинутих
країнах світу, а продуктивність праці в галузі у 5-7 разів нижча. В країнах з
розвинутою ринковою економікою у сільському господарстві зайнято всього лише 3
- 8% населення.
Таким чином, встановлено, що за період 1990-2004 роки спостерігається зростання
частки зайнятих в цій галузі як в Миколаївській області так і в цілому по
Україні. В першу чергу це відбувається за рахунок зайнятих у фермерських
господарствах, в особистих селянських господарствах та інших дрібних
товаровиробників, що вказує на процес створення у сільському господарстві малих
та середніх підприємств.
В Миколаївській області питома вага працюючих у сільському господарстві на
протязі 1985-1990 років не перевищувала 25% від загальної кількості працюючих.
Найбільша питома вага зайнятих була в промисловості, а починаючи з 1995 року
максимальна питома вага населення була зайнята в сільському господарстві. Це
пов’язано в першу чергу із змінами, які відбулись в суспільстві: з
реструктуризацією підприємств, згортанням виробництва і як наслідок – темпи
вивільнення працівників в промисловості були значно більше, ніж у сільському
господарстві. Якщо в 1990 році в торгівлі, громадському харчуванні,
матеріально-технічному постачанні і збуту працювало 7,6% від загальної
чисельності зайнятих, то вже у 2002 році - 22,3%. Таким чином за цей період
відбувся значний галузевий перерозподіл трудових ресурсів.
В таблиці 2.2 показана динаміка зайнятого населення в Миколаївській області. Як
видно з даних таблиці загальна чисельність зайнятого населення в усіх сферах
економічної діяльності з 1985 по 2004 рік щорічно, в середньому, зменшувалась
на 6,3 тис. осіб, тоді як кількість зайнятих в сільськогосподарському
виробництві зросла з 81,8 тис. осіб у 1985 році до 120,9 тис. осіб у 2004
році.
Таблиця 2.2
Динаміка зайнятого населення Миколаївської області
Роки
Чисельність населення, зайнятого у всіх сферах економічної діяльності
Сільське та лісове господарство (включаючи особисте підсобне сільське
господарство),%
Тис. осіб
1985
657,5
100,0
- Київ+380960830922