Ви є тут

Продовольча проблема в умовах глобалізації

Автор: 
Власов Володимир Іванович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0505U000067
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ ЗРОСТАННЯ НАСЕЛЕННЯ В СВІТІ,
ЙОГО РЕГІОНАХ ТА ОКРЕМИХ КРАЇНАХ
2.1. Тенденції зростання населення світу та його регіонів
За загальноприйнятими оцінками, населення земної кулі досягло 1 млрд. за
чисельністю протягом 2-5 млн. років від часу появи першої людини на землі. Для
досягнення двох мільярдів знадобилось вже 80 років, трьох - 30, чотирьох - 15,
п’ятьох - 12, шістьох - 11 років. Як зазначив у доповіді на Міжнародній
конференції з народонаселення і розвитку віце-президент США А. Гор, для
збільшення населення землі до 2 млрд. знадобилось 10 тис. поколінь, тоді як
зараз протягом життя одного нашого покоління (до 2050 р.) воно може сягнути вже
10 млрд. [218, c.178]. Тобто, зростання населення земної кулі постійно
прискорюється. Цікаве те, що, якщо на початку ХХ-го століття більш за все
обговорювали стабільність темпів зростання населення, а в період між двома
світовими війнами внаслідок падіння народжуваності в Європі – проблеми
депопуляції цього регіону, то країни третього світу завдяки успіхам медицини,
що привели до зниження смертності після другої світової війни, з’явили світу
новий феномен – “демографічний вибух”, який обумовив більш ніж подвоєння
населення світу і викликав значне зростання потреб у продовольстві. Але це
вибухове зростання, на щастя, далеке від припущення Т.Р.Мальтуса, що “населення
за відсутністю перешкод подвоюється кожні двадцять п’ять років або зростає в
геометричної прогресії” [112, с. 58].
Слід відмітити, що за останні 35-40 років спостерігається деяке зменшення
темпів приросту населення - 1,99% в 1965 р., 1,8% - у 1985 і 1,37% - у 1999 р.,
але в абсолютному виразі цей показник суттєво зростає. Так, якщо 1% приросту
населення в 1950 р. в абсолютних цифрах дорівнював 29, у 1960 - 30, у 1970 -
36, у 1980 - 44, у 1990 - 53, то у 1999-му вже майже 60 млн. чол. У 1950 р. у
світі було всього чотири країни з населенням понад 100 млн. осіб – Китай,
Індія, США та Росія. У 1998 р. їх чисельність збільшилась до десяти, а в
2050-му таких країн очікується вже вісімнадцять [219, c.6].
Зараз понад 90% приросту населення припадає на слаборозвинуті країни. Отже, в
менш розвинутих країнах середня народжуваність на 1000 населення вдвічі вища
ніж у розвинутих країнах, тоді як смертність в цілому (незважаючи на високу
дитячу смертність) нижча більш ніж у 1,7 раза. Водночас крайні значення
народжуваності у розрахунку на одну сім’ю коливались у 1985-1990 роках від 8,5
у Руанді до 1,3 в Італії. Серед регіонів лідирує Африка – 45 новонароджених на
1 тис. населення, друге місце посідає – Латинська Америка – 31, третє – Азія –
29 [220, p.15].
Дані щодо зміни чисельності населення по регіонах й окремих країнах світу
наведені у додатку 1. Як видно, у 1999 році загальна чисельність населення
світу досягла 5978,4 млн. осіб і 6 млрд., за повідомленням ООН, в середині 2000
р. [221, p.50]. При цьому попередні прогнози чисельності населення планети на
2000 р. коливались від 5965 млн. до 7410 млн. [222, p.5; 223, p.199; 224, c.53;
225, c.199; 226, p2; 227, c.75; 228, p.23; 229, p.10; 230, c.79; 231, c.4; 232,
c.184; 233, p.5; 234, p.19; 235, p.14; 236, c.606; 237, c.5]. Прогноз не
співпав у жодному випадку з коливанням різниці між прогнозною i фактичною
чисельністю від 90 до 1360 млн. людей. Згідно доповіді групи експертів ООН на
чолі з всесвітньовідомим економістом В.Леонт’євим, підготовленим за дорученням
ООН, в період 1970-2000 рр. населення світу повинно було стримко зростати – з
3,9 млрд. до 6,4 млрд. людей, або більш ніж на 77%, і особливо в регіонах що
розвиваються – з 2,6 млрд. до 5,2 млрд. людей, або в 2 рази, проти 2,5% в
розвинутих країнах – з 978 млн. до 1228 млн. людей [238, c.207]. Фактично за
нашим аналізом даних ФАО загальний приріст населення планети за цей період
склав 48,8%, а в регіонах що розвиваються приріст населення наблизився до
прогнозного тільки в Африці – 1,95 раза при 1,61 в Південній Америці та 1,53 в
Азії.
За нашими підрахунками загальний приріст населення за 19 років становив 1541,7
млн. осіб, або збільшення на 34,7% при середньорічному 1,83%. Щодо прогнозу по
окремих регіонах, то він коливався від 290 до 353 млн. для Північної Америки
(США та Канада) при фактичної чисельності в 1999 році 307 млн. осіб, від 522 до
625 млн. для Латинської Америки (разом з Мексикою) при фактичної чисельності –
511 млн. осіб, від 768 до 872 млн. для Африки при фактичної чисельності 766,6
млн. осіб і від 3,3 до 3,7 млрд. людей для Азії при фактичної чисельності
близько 3,6 млрд. людей.
Спостерігається чітка тенденція зниження середньорічних темпів приросту
населення у світі – від 1,8% за 1980 – 1985 рр. до 1,37% за 1996-1999 рр..
Звертає увагу те, що за останні дев'ять років вперше спостерігається зменшення
абсолютного приросту населення: 399,9 млн. чол. за 1990-1995 рр. проти 429,6
млн. за 1985-1990 рр. при середньорічному відповідно 85 і 80 млн. При цьому за
1996-1999 рр. цей показник ще знизився і досяг 78 млн. чол. у середньому за
рік. Середньорічний приріст населення за всі 19 років становив 81,1 млн. осіб
проти 89-90 за прогнозом [239, c.18]. Багато в чому це обумовлено значним
зниженням фертильності жінок в бідних країнах, яка у 1970 –1975 рр. дорівнювала
5,4 дитини, а в 1995-2000 була вже 3 [219, c.7].
Подібна тенденція простежується і в інших регіонах світу, а в країнах Східної
Європи і колишнього СРСР загальна чисельність населення навіть зменшується
внаслідок значного посилення еміграції з цих країн після розпаду так званого
“соціалістичного табору” і колишнього СРСР, а також різкого падіння
народжуваності через значне погіршення рівня життя в країнах цих двох регіоні