РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ МАРКЕТИНГУ ТА РОЗВИТОК РИНКУ ПРОДУКЦІЇ ЗЕРНОПРОДУКТОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ АПК В РЕГІОНІ
2.1. Організація та ефективність маркетингової діяльності у підкомплексі
Реформування економічних відносин з початку 90-х років ХХ ст. до теперішнього часу в аграрному секторі економіки призвело до усвідомлення формування ефективної системи управління виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції, у тому числі зерна залежно від потреб споживачів. Під час засвоєння законів ринкової економіки товаровиробникам стає зрозумілим, що виробити продукцію - це ще не все: треба вигідно її продати, вивчити можливості збуту продукції та знайти споживача. Це означає, що аграрні підприємства повинні зосередити увагу на маркетинговій діяльності. Адже вони у теперішній час працюють в умовах мінливого середовища, яке вимагає знань ринкової кон'юнктури, аналізу дій конкурентів, ціноутворення, вибору ефективних каналів збуту тощо.
З використанням розробленої нами і наведеної у пункті 1.3 методики ми провели аналіз сучасного стану маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств зернопродуктового підкомплексу АПК Одеської області з вирішенням таких завдань:
1) оцінити використання елементів системи маркетингу;
2) визначити вплив маркетингу на ефективність зерновиробництва та сільського господарства в цілому.
Дослідження проводились по аграрних підприємствах різних форм господарювання Балтського, Любашівського та Савранського районів Одеської області шляхом анкетуваня протягом серпня - жовтня 2004 року [107]. Вони були обрані у якості об'єкта дослідження, оскільки є типовим регіоном по зерновиробництву, компактно складають широку зону по вирощуванню зерна. Опитуванням було охоплено 76 керівників сільськогосподарських підприємств. Середній вік респондентів 51 рік, а стаж роботи на зазначеній посаді 8 років. За формою господарювання обстежені нами об'єкти розподілились наступним чином: 29%- сільськогосподарські виробничі кооперативи; 26% - сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю; 20% - фермерські господарства; 17% - приватні, 8% - сільськогосподарські підприємства інших форм власності (дочірні, державні підприємства, акціонерні товариства). Детальні результати цих опитувань наведено у додатку Ж.
В результаті обробки та аналізу відповідей респондентів було встановлено, що жодне підприємство не має спеціаліста з маркетингу, а його функції виконує або керівник господарства, або головний економіст. В якості основних причин такого стану 51% опитаних назвали відсутність коштів на утримання даної посади. На другому місці (43%) знаходиться відсутність необхідності здійснення маркетингу. Третина респондентів відзначає недостатнє розуміння функцій маркетингу (33%) та відсутність спеціалістів з маркетингової діяльності (31%). І лише 13% не впроваджують дану посаду через побоювання вводити щось нове в управління діяльністю підприємства.
Проте практично всі опитані керівники визнали, що існує необхідність в об'єднанні зусиль декількох господарств з метою просування на ринок та вигідної реалізації зерна. При цьому 52% респондентів вважають за доцільне робити це шляхом створення асоціації сільськогосподарських підприємств, 39%- агроторгового дому та 9% - маркетингового кооперативу по зберіганню та збуту зерна.
Як показали проведені нами опитування, з 16 запропонованих в анкеті функцій маркетингу найбільш повно здійснюються: встановлення цін на зерно (у 95% господарств), вивчення тарифів на послуги елеваторів (96%) та відстеження показників якості зерна власного виробництва (92%), здійснення контролю за ефективністю діяльності (88%). Причому з критеріїв останнього найбільш застосовуваними є: підвищення прибутку (77%), збільшення обсягів продажу (52%), зростання кількості укладених контрактів (18%). І лише 30% опитаних в якості критерія обрали досягнення поставлених цілей, тоді як саме воно, на наш погляд, повинно бути першочерговим.
За результатами проведеного нами анкетування керівників, другою (за ступенем застосування) групою є: складання плану маркетингу (50%); проведення SWOT-аналізу (50%); визначення граничного рівня прибутковості зерна (50%); вивчення цін і попиту на зерно у межах області та України (67%).
Третю групу функцій утворюють види маркетингової діяльності, ступінь застосування яких становить 20-30%%. До них відносяться: відстежування факторів макросередовища - нормативно-правових актів, природних умов (20%); формування бази даних покупців зерна (24%); розробка стратегії підприємства (28%); участь у благодійних акціях, спонсорська діяльність (30%).
До четвертої групи маркетингових функцій ввійшли: дослідження іміджу підприємства (1%); виявлення частки підприємства на ринку зерна - у межах адміністративного району (5%); вивчення конкурентів та стану конкурентного середовища на районному ринку зерна (8%); визначення розмірів впливу змін у цінах, попиті на зерно та застосуванні державних важелів регулювання зернових операцій в Україні на кінцеві результати діяльністі господарства (10%).
Із стимулів, які впливають на здійснення функцій маркетингу 66% респондентів обрали повагу керівництва і колег, а 48% - інтерес до професії. Що стосується інших стимулів, то по них відповіді опитаних розподілились наступним чином: високий розмір заробітної плати - 25%; можливість навчання, отримання навичок та можливість заробити засоби до існування - по 13%. Таким чином, для керівників підприємств більш важливими є мотиви вищого порядку.
Зазначені вище функції маркетингу формують його підсистеми: першу - функціональне забезпечення маркетингової діяльності; другу - маркетингові дослідження ринкового середовища, в якому знаходиться підприємство; третю- маркетингові дії та їх результати в самому підприємстві. Оцінку їх ефективності проведемо за допомогою бального методу, результати якого наведені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Результати оцінки системи маркетингу за матеріалами опит
- Київ+380960830922