РОЗДІЛ 2
ЗАЙНЯТІСТЬ І ЇЇ МОТИВАЦІЯ В УМОВАХ РИНКОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В АГРАРНІЙ СФЕРІ
2.1. Трансформація зайнятості населення у сільському господарстві
Приватизація землі і майна, розвиток нових форм власності та господарювання в
аграрному секторі економіки, зміни в обсягах і структурі виробництва
сільськогосподарської продукції спричиняють помітні зміни в чисельності та
структурі населення, зайнятого у сільському господарстві. Найбільш характерними
з них є зниження загальної чисельності зайнятих в галузі та зміна
співвідношення між зайнятими у секторі сільськогосподарських підприємств та
секторі особистих селянських господарств.
Чисельність зайнятого у сільському господарстві населення обраховується за
різними методиками. Одна з них базується на відомостях, що подаються у
статистичному щорічнику України. За даними Статистичного щорічника України, у
1990 р. у сільському, лісовому та рибному господарстві було зайнято 5,1 млн.
чол., а у 2003 р. – 4,9 млн. чол. Але якщо чисельність зайнятих у
підприємствах, установах, організаціях (господарствах) скоротилася у 2003 році
у порівнянні із 1990 роком з 4,4 млн. чол. до 1,9 млн. чол., або в 2,3 рази, то
кількість осіб, які працюють у особистих селянських господарствах, збільшилася
за цей період з 0,7 млн. чол. у 1990 році до 2,5 млн. чол. у 2003 році, або в
3,5 рази [159].
Інші дані про чисельність населення, зайнятого в сільському господарстві,
містяться у матеріалах вибіркового обстеження з питань економічної активності.
За даними цього обстеження, у 2003 р. загальна чисельність населення, зайнятого
у сільському господарстві, становила 4,1 млн. чол., з яких 1,8 млн. чол., або
44,0%, складають наймані працівники підприємств, установ, організацій, а 2,3
млн. чол. (56,0%) – особи, зайняті в особистому селянському господарстві [45].
В Законі України "Про особисте селянське господарство", прийнятому Верховною
Радою України 15 травня 2003 р., зокрема в статті 8, вказується, що члени ОСГ
належать до категорії зайнятого населення у разі, якщо дохід на одного члена
дорівнює або перевищує мінімальну заробітну плату. Названий закон не зазначає,
що громадяни, які ведуть ОСГ, належать до числа зайнятого населення, водночас
він не містить вичерпного переліку зайнятого населення. Тому громадяни, які
ведуть ОСГ, віднесені до категорії зайнятого населення.
Розбіжності в обчисленні чисельності зайнятого населення пояснюються
перерахунком, що відбувся з врахуванням останніх демографічних оцінок
статево-вікової структури постійного населення України. Як пояснюється у
збірнику «Економічна активність населення України в 2004 році», основні
показники економічної активності населення за 1999 – 2003 роки переховані у
зв’язку з приведенням їх у відповідність до діючої у 2004 році методології та
до нової демографічної структури населення, отриманої за результатами
Всеукраїнського перепису населення 2001 року.
У зв’язку із зміною методології ми проводили аналіз зміни чисельності зайнятого
у сільському господарстві населення в два етапи.
На першому етапі ми аналізували основні тенденції щодо зміни чисельності
населення впродовж 1990 – 2000 років (табл. 2.1)
З даних таблиці 2.1 видно, що впродовж 1990-2000 рр. у сільському господарстві
України спостерігається стійка тенденція до скорочення зайнятого населення, в
тому числі і в сільському господарстві. Так, якщо у 1990 р. чисельність
населення, зайнятого у сільському господарстві, складала 5,1 млн. осіб, то у
2000 р. – 4,9 млн. осіб. Що стосується питомої ваги зайнятих у сільському
господарстві у складі всього зайнятого населення, то вона, навпаки,
збільшується (з 20,0 % у 1990 р. до 23,2 % у 2000 р.). Характеризувати таке
явище можна по-різному: з одного боку, 12,7 % зайнятих у сільському
господарстві – це занадто багато, оскільки у розвинених країнах у всій сфері
матеріального виробництва (куди входить, крім сільського господарства,
промисловість, лісове господарство, будівництво тощо) зайнято не більше 45 %
робочої сили, а в США і Канаді – менше 30%. Що ж стосується питомої ваги
зайнятих у сільському господарстві, то в США вона складає 3 %, країнах ЄС – від
4 % (Великобританія) до 12 % (Португалія); Японії – 9 %.
Таблиця 2.1
Зайнятість у сільському господарстві населення України
в 1990-2000 рр. (млн. осіб) [167,с.120]
1990
1995
1999
2000
Зайнято у всіх галузях економіки
25,4
23,7
21,8
21,3
Сільське господарство, мисливство, лісове та рибне господарство
5,1
5,3
5,0
4,9
У % до загальної кількості зайнятого населення
20,0
22,4
22,9
23,2
В т.ч. працівники підприємств, установ, організацій
4,4
3,6
2,8
2,7
У % до загальної кількості зайнятого у сільському господарстві населення
86,3
68,9
56,0
55,1
В т.ч. зайняті в особистому селянському господарстві
0,7
1,7
2,2
2,2
У % до загальної кількості зайнятого у сільському господарстві населення
13,7
32,1
44,0
44,9
Зайнятість у сільському господарстві України 23,2% економічно активного
населення показує, що економіка країни далека від розвинутої. Але з розвитком
ринкових відносин в Україні слід очікувати скорочення зайнятого населення у
сільському господарстві та перерозподілу сільськогосподарських працівників в
інші галузі економіки. Водночас, зменшення зайнятості в сільському господарстві
України не може бути самоціллю. Крім того, співвідношення, характерне для інших
країн, не обов’язково повинно досягатись в Україні, де впродовж століть
склалися власні традиції господарювання на селі.
З даних таблиці 2.1 видно, що в структурі зайнятого у сільському господарстві
населення спостерігається стійка тенденція до зменшення чисельності працівників
сільськогосподарських п
- Київ+380960830922