РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА НА СЕЛІ
2.1. Соціально-економічний стан села
З розпадом командно-адміністративної системи господарювання економіка України
вимушена була пристосовуватись до законів ринкової економіки. В сільському
господарстві, це означало повернення до приватної власності на землю,
господарювання підприємств на основі законів ринку. Реформування аграрного
сектора було ускладнено існуванням негативної спадщини “псевдоекономіки”:
викривленні ціни, державний вплив на процес виробництва, монополістичний продаж
ресурсів та купівля продукції, штучно створена ефективність колективних та
державних сільськогосподарських підприємств.
Разом з цим третина українського населення (15,6 млн. осіб) проживає у
сільській місцевості. Майже 27% трудових ресурсів зайняті в сільському
господарстві, що є досить великим показником при 15,3% частки національного
доходу, створюваного у сільському секторі. Така ситуація свідчить про існування
надлишкової сили у сільському господарстві. На сьогодні, у сільській місцевості
зареєстровано безробітними понад 2 млн. осіб, ще близько 1 млн. осіб –
приховане безробіття. З 8 млн. осіб працездатного віку майже 3 млн. осіб не
мають стабільного доходу. Самозайнятість, у підсобних господарствах, створила
умови для забезпечення критичної соціальної безпеки на селі у період
трансформацій. Однак існування натуралізованого господарства, відсутність
альтернативної зайнятості, спричиняє соціальну кризу.
В аграрному секторі не вдалось паралельно провести реформування
сільськогосподарського виробництва та сільської місцевості. Неспроможність
подолати в сучасних умовах аксіоми аграрної радянської економіки – залежність
добробуту села залежить від розвитку аграрного виробництва, прискорило
негативні тенденції, що були започатковані при соціалістичній системі.
Розгляд соціально-економічного стану села ми проведемо на основі даних
Київської області за 2001-2003 роки, а також використаємо дані отримані на
01.01.2001р., в результаті одноразового статистичного обстеження
соціально-економічної характеристики сільських населених пунктів, яке
проводиться один раз на 5 років. Доцільність використання даних одноразового
обстеження обумовлена наявністю деталізованої інформації, а також відсутністю
позитивних тенденцій у розвитку сільської місцевості за останні роки.
Відсутність демографічної політики в країні та кризовий стан економіки створили
умови для депопуляції сільського населення. Більшість науковців схильні
пов’язувати зменшення чисельності сільського населення з реформаційним періодом
в аграрному секторі, що спричинив злиденне існування селянина. Однак початок
депопуляції розпочався з 1979 року, і якщо у 1980 році перевищення смертності
над народжуваністю обумовлювало лише 6,6 % зменшення чисельності селян, то на
початку 90-х років, даний показник досягав від 52 % (1990р.) до 99 % (2001р.).
Сільське населення старіє, внаслідок зменшення чисельності дітей, осіб
працездатного віку та одночасного зростання чисельності пенсіонерів. На
сьогодні, в Україні майже 8 тисяч сільських населених пунктів не здатні
демографічно відновитись, тобто вимирають.
У 2004 році сільське населення Київської області становило 728,8 тис. осіб, або
41 % всього населення регіону (табл. 2.1). Протягом 2002-2004 років чисельність
сільського населення зменшилась на 30,1 тис. осіб. В статево-віковій структурі
осіб працездатного віку старше 50 років переважають жінки. У 2004 році із
загальної кількості населення особи у віці молодшому за працездатний становили
групу у 16%, у працездатному віці 52,1 %, у старшому за працездатний 31,9 %.
Найбільша частка осіб працездатного віку в Києво-Святошинському районі – 62,4
%, Вишгородському – 57,9 %, Бориспільському- 57,3 %, найменша у Іванківському
районі – 46 %, Богуславському – 46,3 %.
Таблиця 2.1
Сільське населення Київської області за 2002-2004рр., тис. осіб
Показники
2002р.
2003р.
2004р.
Все населення області
1808,3
1793,9
1778,9
Сільське населення
758,9
742,4
728,8
Питома вага сільського населення, %
42,0
41,4
41,0
Статева структура сільського населення, %
Жінки
55,0
55,0
55,0
Чоловіки
45,0
45,0
45,0
Протягом 1996-2000 років у Київській області існувало 123 сільських населених
пункти (СНП), в яких не було народжених, серед них 90 СНП, з чисельністю
населення до 50 осіб. Характеристика вікового складу сільських
Таблиця 2.2
Характеристика сільських населених пунктів станом на 01.01.2001р.
Показники
Загально-обласні показники
з них з числом жителів
49 і меньше
50-99
100-199
200-299
300-499
500-999
1000 і більше
Кількість населених пунктів
1134
125
72
138
99
193
275
232
Кількість населених пунктів, в яких немає:
дітей віком 0-5 років
117
89
21
дітей віком 6 років
224
115
50
40
11
дітей і підлітків 7-15 років
85
74
молоді 16-17 років
153
99
37
13
молоді 18-28 років
73
68
Кількість населених пунктів, в яких кількість осіб старше працездатного віку
становить:
до 50%
840
17
23
75
74
167
257
227
від 50% до 75%
226
56
36
61
25
25
18
від 75% до 100%
62
46
13
Чисельність постійного населення, осіб:
чоловіки
350487
1250
2256
8867
11077
34429
85814
206794
жінки
421465
1879
3158
11454
14288
42300
104512
243874
населених пунктів наведено у таблиці 2.2, вона дає змогу окреслити майбутню
перспективність існування певних категорій поселень. З наведених даних
очевидно, що у поселеннях з числом жителів до 100 осіб, відсутні ум