Розділ 2
Економічна оцінка діяльності агроформувань в умовах становлення багатоукладної
економіки
2.1. Стан розвитку багатоукладності в АПК
В результаті проведення в Україні земельної реформи й реорганізації колективних
сільгосппідприємств були створені нові форми господарювання, відбулися
структурні зміни у формах власності, землеволодіння та землекористування,
ліквідована державна монополія на землю, поступово формується принципово нова
сукупність виробничих відносин на засадах економічних інтересів, пов'язаних з
правом власності на засоби виробництва та землю. Це сприяє формуванню нової
економічної системи. Становлення ринкової економічної системи являє собою
процес досить тривалий і складний, що зачіпає найширший спектр суспільних
відносин [32; 37; 48].
На нашу думку, із завершенням реструктуризації КСП створено сприятливіші
передумови для наступного етапу - формування і розвитку багатоукладної ринкової
економіки у сфері сільськогосподарського виробництва. Це завдання є на порядок
складнішим за рівнем зусиль та масштабами перетворень. Сучасна ситуація вимагає
від державної регуляторної політики задіяння таких економічних підойм, які б
забезпечили оптимальне використання усіх наявних та потенціальних факторів
виробництва підприємств, що базуються на приватній власності.
Суспільство завжди містило в собі тією чи іншою мірою елементи різних
техніко-технологічних, організаційних, економічних та інших систем [32; 122;
143]. Тимчасовий простір перехідних станів знаходиться ніби між "піками"
(зрілими рівнями) двох суміжних економік. Історично ці тимчасові простори
можуть бути досить тривалими, хоча конкретні їх межі позначити складно.
Очевидно, що в різних історичних умовах ця тривалість неоднакова.
Найчіткіше багатоукладний характер економіки виявляється на такому етапі
розвитку суспільства, коли одна економічна система перебуває в стадії
формування, а інша - в стадії розпаду.
Не ставлячи за мету розглянути всю розмаїтість поглядів та багатоаспектність
категорії "уклад", обмежимось розумінням укладу для характеристики економіки
перехідного періоду. Так, під укладом розглядатимемо систему виробничих
відносин, яка є суспільною формою функціонування певного технологічного способу
виробництва і знаходиться на стадії формування, розвитку чи розпаду,
співіснуючи з іншою системою. В основі кожного економічного укладу лежить
певний тип власності. Саме тому сутність кожного укладу розкривається через
властиві йому відносини власності. Так, в основі дрібнотоварного укладу лежить
трудова приватна власність. У жодному економічному суспільстві та чи інша форма
власності і відповідно господарювання ніколи не була єдиною. Наприклад, в
умовах феодалізму поряд з феодальними маєтками мали місце общинне господарство,
ремісничі цехи, купецький і лихварський капітал. Таким чином, багатоукладність
є характерною рисою будь-якого суспільства, а його економіка може бути
охарактеризована як багатоукладна. Причому, різноманітність відносин власності,
що реалізує себе в безлічі форм господарювання, завжди свідчила про наявність
домінуючої форми, а відповідно і про економічний уклад. Разом з тим існували і
форми, що являють собою пережитки (залишки) попереднього етапу економічного
розвитку суспільства, і форми, які свідчать про зародження нового типу
виробничих відносин (тобто йдеться про формування нового економічного укладу).
Між укладами виникають протиріччя. При цьому визначальним у розвитку
багатоукладної економіки є напрямок розв'язання основного протиріччя нового
укладу.
До показників прихованих процесів, що відбуваються, наприклад, у присадибному
секторі, належать трансформації земельного фонду, котрі показують позитивні
тенденції зростання частки земель для товарного виробництва, яка в окремих
областях досягає 65-80%. Кожен уклад займає свою "нішу" у виробництві основних
видів сільськогосподарської продукції: зернові та технічні культури - в укладах
з колективним (груповим) використанням приватної власності, картопля та овочі -
переважно у присадибному укладі, але останнім часом такі традиційні "ніші"
укладу зазнають значних змін.
А це, в свою чергу, є ознаками майбутніх змін всередині даного укладу,
виділення в ньому певних субукладів або зміни статусу певних господарств.
Існують думки, що аграрна економіка України у дореформений період була
одноукладною і ґрунтувалася на державних підприємствах і одержавлених
колгоспах. В. Брус вважає, що в останні радянські - перші порадянські роки у
сільському господарстві України можна було виділити чотири уклади: три
безпосередньо сільськогосподарського призначення - державний, недержавний і
присадибний, і один - соціально-забезпечуючий (соціально-комунально-побутового
призначення) [7]. Державний уклад охоплював різного роду державні
сільськогосподарські підприємства (радгоспи, навчально-дослідні,
експериментальні) із зайнятими в ньому працівниками з їх інтересами і
потребами. Другий уклад об'єднував колгоспи з його членами та їх сім'ями, тому
його можна вважати колгоспно-кооперативним. Проте він був настільки
одержавлений, що з багатьох виробничо-господарських характеристик наближався
(або був дуже подібний) до державного укладу. Третій уклад охоплював селянські
двори з їх господарством і сімейним (родинним) складом. У виділенні такого
укладу є певна умовність, оскільки всі дорослі члени таких дворів були членами
колгоспів або працювали у радгоспах, а господарства, які вони вели, мали назву
підсобних, хоча у багатьох випадках, особливо щодо дворів колгоспників, саме
вони були основним джерелом доходів. Отже, у
- Київ+380960830922