РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДОВОЛЬСТВА І СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ СИРОВИНИ РЕГІОНУ НА СВІТОВИХ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИХ РИНКАХ
2.1. Стан зовнішньоекономічних відносин аграрних підприємств регіону з країнами світу та ЄС
Основи інтеграційних процесів закладаються на мікрорівні, про це свідчить досвід і успішний розвиток країн західної Європи та інших економічних угрупувань. Забезпечення європейської інтеграції України включено до Урядової Програми як пріоритетне завдання. Значно зростає роль регіонів у втіленні ключових євроінтеграційних напрямків та виникає необхідність у якісно новій регіональній політиці. В умовах глобального поступу все більш актуальною стає проблема регіональної інтеграції. Регіональні інтеграційні процеси та глобалізація нерозривно пов'язані між собою, оскільки існування останньої неможливо без відтворення на локальному та регіональному рівнях. Науковці все частіше розглядають регіональні інтеграційні процеси як спосіб реального прояву глобалізації і шлях її входження в життя конкретних регіонів світового суспільства.
У контексті підготовки України до вступу у Світову Організацію Торгівлі (далі СОТ) та ЄС питання активізації відносин області з країнами-членами ЄС набуває особливого значення. Важливим фактором відродження сільського господарства регіону, як і України в цілому, є стимулювання ефективного розвитку аграрного виробництва, стандартизація та підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на внутрішньому та світовому ринках; підвищення зайнятості сільського населення у несільськогосподарському секторі економіки.
З метою досягнення якісного рівня відносин між Україною та Європейським Союзом в Житомирському регіоні (за адміністративно-територіальною ознакою) виконуються відповідні пріоритетні положення Програми інтеграції. Ці положення визначено за підсумками парламентських слухань з питань реалізації державної політики інтеграції України до ЄС, рішенням Державної Ради з питань Європейської та Євроатлантичної інтеграції України.
Для об'єктивної оцінки умови та тенденцій експортної спеціалізації та імпортного профілю аграрних підприємств області, доцільно проаналізувати факторні передумови міжнародної торгівлі. Ресурсне забезпечення значною мірою визначає структуру такої торгівлі, місце регіональної і національної економіки в системі міжнародного обміну та поділу праці. Разом з тим не слід і абсолютизувати його, адже в сучасному світі дедалі більшу роль відіграють не первинні фактори спеціалізації (ресурсо-кліматичні умови розвитку економіки, її забезпеченість робочою силою, землею тощо), а вторинні. Такими факторами можна вважати історично сформований профіль національного виробничого комплекcy, характер робочої сили, суб'єктивні рішення щодо розвитку тих або інших видів виробництва.
Відносно факторів первинного характеру, які визначають торговельний профіль регіону, слід зазначити, що хоча Житомирська область і має певний ресурсний потенціал, функціонування її відтворювального комплексу значною мірою залежить від енерго-сировинних поставок з інших країн. Більше того, регіон, як і держава в цілому має від'ємний баланс у торгівлі енерго-сировинними ресурсами, що значною мірою зумовлено неефективністю господарювання, витратністю моделі природокористування. Фактори вторинного порядку пов'язані із сучасними закономірностями інтернаціоналізації світових продуктивних сил. Вони походять від природного розподілу багатств, але відображають багаторічні зусилля щодо формування регіональної спеціалізації, освоєння зарубіжних ринків, а також історичну орієнтацію на закордонні предмети виробничого та індивідуального споживання. Для Житомирської області такими вторинними факторами, які можна використати з метою оптимізації участі в системі міжнародної торгівлі, є наявні, значною мірою вже орієнтовані на експорт галузі. Тобто, на сучасному етапі йдеться передусім про ефективніше використання вже створених матеріальних об'єктів виробничої інфраструктури, які потребують значних інвестицій у модернізацію, всебічний розвиток як сумісних, так і більш спеціалізованих агропромислових потужностей.
Становище зовнішньоекономічних взаємовідносин підприємств АПК України в цілому, та Житомирської області зокрема є визначальним на даному етапі розвитку з країнами ЄС в аграрній сфері. ЄС - один із провідних експортерів та імпортерів сільськогосподарської продовольчої продукції у світі. Країни ЄС посідають позицію лідерів на міжнародному ринку, вони контролюють торгівлю в агропродовольчому секторі більше як на 60%. Від їх політичних стратегій в аграрному секторі залежить стабільність ситуації на світовому ринку [171, 178].
Стабілізація національної економіки в цілому та аграрного сектора, зокрема почалася з 2000 р., що проявлялося у збільшенні обсягів валового виробництва продукції сільського господарства на 6,5% в 2001 р., на 5,5% в 2002 р. та знизилася на 10% в 2003 р. Це також вплинуло на експорт аграрної продукції, хоча, порівнюючи з іншими країнами, він залишається ще досить низьким. Так, в 2000 р. частка експорту сільськогосподарської продукції у валовій сільськогосподарській продукції в Україні становила 14%, в той час як у Польщі даний показник становив 25%, а у Франції та Німеччині - 53% [19]. Без активних процесів у зовнішньоекономічній діяльності не можна розраховувати на відродження аграрного виробничого потенціалу та зростання його ефективності. Загальний баланс зовнішньої торгівлі України у 1996 та 2005рр. мав негативне сальдо, а у 2000-2004рр. - позитивне (таблиця 2.1). Відповідний показник по Житомирській області був позитивним у 1996-2005 рр., за винятком 2002-2004 рр. Найбільшими торговельними партнерами регіону виступають країни СНД, Європи, Азії (рис 2.1).
Таблиця 2.1
Загальний баланс зовнішньої торгівлі товарами у 1996-2005 рр.ПоказникРікВідхилення 2005 р. до 1996 р.1996200020012002200320042005Всього по Україні, млн. дол. США2.Разів, +/-експорт14500,814572,516264,7