РОЗДІЛ 2
МОДЕЛІ ТА МЕТОДИ АДАПТИВНОГО НАВЧАННЯ
2.1. Формалізація вимог стандартів навчання
У системі професійної освіти України первинні посади для кожної кваліфікації
здебільшого визначаються за одним з основних нормативно-правових документів
сфери праці та соціального захисту — „Довідником кваліфікаційних характеристик
професій працівників” [84]. У „Довіднику” представлено кваліфікаційні
характеристики посад, тобто переліки завдань і обов'язків, які мають виконувати
працівники, вимоги до їх професійних знань, освітнього та
освітньо-кваліфікаційного рівнів. На підставі кваліфікаційних характеристик
(вимог сфери праці) та вимог до соціальнозначущих рис та якостей випускника
вищого навчального закладу (вимоги суспільства) формується компетентнісна
модель фахівця у вигляді складової системи стандартів вищої освіти —
освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ). У цій складовій визначаються
місце фахівця в структурі галузей економіки держави, вимоги до його
компетентності, інші соціально-важливі якості, і головне, відображаються
завдання вищої освіти та професійної підготовки у формі системи умінь
вирішувати певні завдання діяльності [84] (рис. 2.1).
ОКХ, тобто модель фахівця, має бути трансформована у модель підготовки цього
фахівця, що також подається у вигляді складової системи стандартів вищої освіти
— освітньо-професійної програми підготовки (ОПП). В останній установлюються
вимоги до змісту, обсягу і рівня освіти й професійної підготовки фахівця (у
формі системи модулів змісту навчання, точніше, назв змістових модулів) та
нормативний термін навчання відповідно до визначеного рівня професійної
діяльності (рис. 2.2).
Завдання навчальної дисципліни (а також її місце в навчальному процесі,
очікувані результати дидактично обґрунтованої діяльності викладача і навчальної
діяльності тих, хто навчається, узагальнений опис навчальних ситуацій у
конкретних умовах вивчення певної дисципліни, формулювання суті дидактичних
проблем і відомості щодо можливих шляхів їх вирішення у межах реалізації
навчального плану, міждисциплінарні зв'язки тощо) мають ґрунтуватися на
результатах аналізу цільової настанови та містити зрозумілі для тих, хто
навчається, умови досягнення цілей навчальної дисципліни.
Рис. 2.1. Структура освітньо-кваліфікаційної характеристики
Ці умови закладено в модульно-кредитній системі, яка має за мету:
– досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить
із знань, умінь і навичок, що є надбанням випускника;
– використання українських освітніх кваліфікацій європейським ринком праці;
– затвердження загальноприйнятої і порівняльної системи
освітньо-кваліфікаційних ступенів;
– впровадження стандартного додатку до диплома, модель якого було розроблена
Європейською Комісією, Радою Європи і UNESCO/CEPES і який містить детальну
інформацію про результати навчання випускника;
– стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до
вдосконалення системи об'єктивного оцінювання якості знань;
– забезпечення “прозорості” системи вищої освіти і відповідного академічного і
професійного визнання кваліфікацій [83].
Кредитно-модульній системі, як невід'ємному атрибуту Болонської декларації,
надаються дві основні функції [83, 84, 107]:
– перша — сприяння мобільності студентів і викладачів і спрощення переходів з
одного ВНЗ до іншого;
– друга — акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з
урахуванням усіх видів навчальної і наукової діяльності.
Відповідність освітніх послуг вимогам стандартів вищої освіти визначається під
час акредитації напрямів та спеціальностей, атестації і професійної
сертифікації випускників вищого навчального закладу. При цьому застосовуються
засоби діагностики якості вищої освіти — стандартизовані методики об'єктивного
оцінювання якості освіти, яку особа набула в результаті реалізації
освітньо-професійної програми підготовки вищим навчальним закладом, та
визначення ступеня відповідності показників вищої освіти вимогам освітньо —
кваліфікаційної характеристики за критеріями досягнення остаточних завдань
освіти та професійної підготовки.
Засоби діагностики якості вищої освіти також є складовою системи стандартів
вищої освіти ( рис. 2.3 ).
Новим для освіти України є те, що як засіб діагностики введено
критеріально-орієнтовані тести і психодіагностичні методики, спрямовані на
вимірювання й оцінювання повноти, системності й рівня професійних знань, а
також дієвості й самостійності випускників навчальних закладів, що дає змогу
порівняти рівень їх досягнень у процесі підготовки з еталонними вимогами
освітньо-кваліфікаційних характеристик.
Рис. 2.2. Структура освітньо — професійної програми
Основними елементами кредитно-модульної системи є модулі і кредити. Модулі
конструюються як системи навчальних елементів, з'єднаних ознакою відповідності
певному об'єкту професійної діяльності. Останній розглядається як деякий обсяг
навчальної інформації, що має самостійну логічну структуру, зміст і дозволяє
оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студента.
Рис. 2.3. Структура засобів діагностики якості вищої освіти
Кредит (credit) — умовна одиниця вимірювання навчального навантаження студента
при вивченні складової навчальної програми або окремої дисципліни (курсу),
виконаної студентом під час навчання. Кредит — мінімальна одиниця, яка точно
документується, часто означає навчання упродовж тижня (суму аудиторної і
самостійної роботи студента) [85, 86].
Кредити єдиної системи трансферів і залікових одиниць (ЕСТS) являються
кі
- Київ+380960830922