Ви є тут

Андрологічна реабілітація хворих порушеннями репродуктивної функції в умовах впливу несприятливих факторів навколишнього середовища

Автор: 
Чистяков Руслан Борисович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U002108
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
На базі відділення репродукції людини урологічної клініки ОДМУ проведено
обстеження 262 субфертильних чоловіків і 30 чоловіків без порушення
репродуктивної функції. Дослідження проводилися протягом 4 років (2000–2003).
Із обстежених субфертильних чоловіків у 151 пацієнта діагностовано поєднану
форму безплідності. З пацієнтів із поєднаною безплідністю для подальшого
дослідження були відібрані 120 пацієнтів, середній вік яких коливався від 21 до
44 років, становлячи в середньому (31,5±5,6) року. Дані пацієнти були розділені
на три клінічні групи: пацієнти першої групи (40 осіб) отримували у складі
комплексної терапії a-Токоферолу ацетат дозою 600 мг/добу; пацієнти другої
групи (40 осіб) отримували стандартну комплексну терапію з включенням
a-Токоферолу ацетату дозою 100 мг/добу; пацієнти третьої групи (40 осіб)
отримували комплексну терапію без включення антиоксидантів. Середній вік
пацієнтів першої групи становив (32,56±4,02) року, другої групи — (30,65±5,14)
року, третьої — (31,84±4,73) року. Середня тривалість безплідності в шлюбі
становила (5,3±2,1) року при коливаннях від 1,5 до 8 років.
У 33 пацієнтів у процесі обстеження виявлено азооспермію. Вік пацієнтів
коливався від 17 до 39 років, в середньому становив (29,41±4,62) року.
До контрольної групи увійшли 30 чоловіків без порушення репродуктивної функції.
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТРОЛЬНОЇ ГРУПИ ФЕРТИЛЬНИХ ЧОЛОВІКІВ
Контрольна група — 30 соматично здорових фертильних чоловіків, які раніше
проживали в екологічно чистих зонах. Вік пацієнтів коливався від 18 до 38
років, у середньому — 21,57±4,68 року. Всі пацієнти пройшли повний обсяг
клінічних досліджень. За даними клінічного обстеження, у всіх чоловіків були
виключені інфекції геніталій, варикоцеле й інші фактори, що впливають на
сперматогенез. Розміри яєчок у пацієнтів контрольної групи коливалися від 15 до
35 мл і дорівнювали в середньому: для лівого яєчка — (21,3±1,2) мл, для правого
яєчка — (20,4±0,9) мл. Сумарний тестикулярний об’єм становив (41,6±1,3) — від
39,9 до 41,7 мл.
Аналіз отриманих даних доводить, що для здорових фертильних чоловіків, які
проживають у місті Одесі, характерні такі параметри еякуляту: об’єм еякуляту
від 1 до 5 мл, при середніх значеннях (2,92±1,11) мл. Час розрідження від 15 до
38 хв, при середніх значеннях (24,27±5,3) хв. Концентрація сперматозоїдів від
19,5 до 55 млн/мл, у середньому — (32,3±8,51) млн/мл. Кількість сперматозоїдів
у еякуляті від 23,25 до 168 млн, при середніх значеннях (92,48±39,94) млн.
Активно рухливих сперматозоїдів було від 40 до 72 %, при середніх значеннях
(56,63±9,57) %; малорухливих — від 5 до 15%, при середніх значеннях (10,7±3,7)
%. рН еякуляту коливався в межах 7,0–8,0, при середніх значеннях (7,5±0,23).
Аналіз отриманих даних спермограм у контрольній групі порівняно з
опублікованими матеріалами ВООЗ практично не виявив розбіжності як в оцінці
сперматозоїдів, так і сім’яної рідини (Р>0,05).
Таким чином, проведені клінічні і клініко-лабораторні дослідження в чоловіків
контрольної групи дозволили одержати нормальні критерії основних показників
репродуктивної функції чоловіків, які порівняно з результатами ВООЗ не мали
статистично значущих розбіжностей. Тому на ці показники ми орієнтувалися при
проведенні даного дослідження і з цими дослідженнями порівнювали дані клінічних
груп.
Для діагностики і диференціальної діагностики вторинної чоловічої безплідності
нами застосовані такі методи дослідження.
Клінічні:
первинне опитування (збір анамнезу)
фізикальне обстеження (зріст, маса тіла, артеріальний тиск, особливості
статури, тип розподілу волосяного покриву, наявність або відсутність
гінекомастії, огляд і пальпаторне дослідження органів мошонки, ректальне
пальцьове дослідження передміхурової залози і сім’яних пухирців)
УЗД органів малого таза
консультація терапевта, генетика (за показаннями).
Клініко-лабораторні і біохімічні:
загальноклінічні дослідження крові та сечі, біохімічні дослідження крові
(білірубін, тимолова проба, трансамінази, фібриноген, етаноловий тест,
дослідження стану про- та антиоксидантної систем у крові й спермі).
Дослідження сперми (визначення в’язкості, часу розрідження, Ph, кількості й
концентрації сперматозоїдів, їхньої рухливості)
цитологія секрету простати
бактеріологічний аналіз сперми
імунологічні (ІФА, РІФ) і культуральні методи діагностики мікоплазмової,
хламідійної, вірусної інфекції геніталій
визначення статевих гормонів (тестостерону, ЛГ, ФСГ, пролактину) плазми крові
цитогенетичне (каріотипування) дослідження (за показаннями)
морфологічне (біопсія яєчок).
Статистична обробка матеріалу проводилася за загальновизнаними методиками
математичної статистики. Для цього визначали такі показники, як середнє
арифметичне (М), помилка середнього арифметичного (m), стандартне відхилення
(s). Порівняння показників між групами проводилося за допомогою t-критерію
Стьюдента. Статистичну обробку матеріалу проводили на персональному комп’ютері
AMD-Celeron Athlon 1800.
Методи дослідження чоловічої безплідності
Клінічні методи діагностики чоловічої безплідності містили дані анамнезу,
об’єктивного та урогенітального обстеження. При збиранні анамнезу відмічали
тривалість безплідності, а також виділяли причину, яка, можливо, вплинула на
фертильність. Особливу увагу приділяли таким факторам чоловічої безплідності,
як перенесені запальні захворювання чоловічої репродуктивної системи, вроджені
аномалії розвитку сечостатевих органів і хірургічні втручання на них, системні
захворювання й деякі види терапевтичного лікування, що впливають на
сперматогенез, травма органів мо