РОЗДІЛ 2
МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В
УМОВАХ БОРОТЬБИ З ВІДМИВАННЯМ ГРОШЕЙ
2.1. Національні механізми боротьби з відмиванням грошей
як прояв державного втручання в економічні процеси
Механізми протидії відмиванню грошей у різних країнах базуються на оцінці
ступеня небезпеки і характеризуються джерелами поширення „брудних грошей”.
Такими джерелами вважаються: торгівля наркотиками, зброєю, людьми, здирництво,
хабарі, підробка грошей, гральний і порнобізнес. Причому відмінності між
країнами полягають в реальних інтересах, які проявляються в національних
масштабах, а також в масштабах окремих соціальних угруповань. Зокрема, йдеться
про складну систему економічних, міжнародноекономічних взаємин, залежність
суб'єктів прийняття рішень від впливу заінтересованих осіб, інколи з-за
кордону, а також від професіоналізму, відповідальності за наслідки від вживання
або, навпаки, невживання певних дій. Як справедливо відзначають в цьому зв'язку
деякі автори, з точки зору того, які позиції займають держави в плані „протидії
«відмиванню» грошей, то їх можна умовно розділити на три групи: 1) країни, які
активно борються з цим видом злочинів (наприклад, США, Німеччина, Франція,
Велика Британія); 2) країни «фінансового раю» – це офшорні території
(Швейцарія, Ліхтенштейн, острови протоки Ла-Манш і ін.), а також країни, які
задля притоку на свою територію грошових коштів недбало відносяться до
перевірки легальності джерел капіталу, який надходить (країни Карибського
басейну, Південної Америки і ін.); 3) інші країни ..., в яких спостерігається
недостатньо суворий та ефективний фінансовий контроль, але які роблять спроби
перешкоджати законодавчим шляхом легалізації грошових коштів, що мають на
практиці, через низку причин, досить незначний ефект” [[lxvi], с. 205–214].
Отже, міжнародний характер проблематики відмивання грошей проявляється не
тільки в тому, що нелегальні гроші рухаються через кордони, а їх джерела
пов'язані з міжнародною за своєю природою злочинністю. „Міжнародність” проблеми
зумовлюється й тим, що різні країни по-різному до неї ставляться, причому деякі
з них навіть намагаються отримати зиск від феномену нелегальних доходів і
відмивання грошей як засобу залучення грошей на свою територію. І, нарешті,
головне: протидія відмиванню грошей не може не мати міжнародного характеру,
оскільки обмеженість правоохоронної діяльності національними кордонами
унеможливлює ефективність такої роботи.
Водночас відмивання грошей, як і інші форми організованої злочинності, не можна
розглядати як феномен чисто кримінального характеру, ізольовано від загальної
оцінки соціально-економічного та навіть міжнародного економічного середовища.
Навіть загальна схема реалізації відмивання свідчить про те, що відмивання
включає і цілком законні акції (Див. Додаток Б), не кажучи вже про те, що певні
господарські акції „супроводжуються” складною системою різнорідних соціальних
взаємин. Скажімо, про сучасне звучання проблеми відмивання грошей свідчить й
інформація про звинувачення Т.Делея у відмиванні 190 тис. доларів корпоративних
грошей великих корпорацій у передвиборчій кампанії республіканців 2002 р.
(Див.: [[lxvii]]). Крім того, слід звернути увагу, що сам наведений вище
перелік суспільних загроз від економічної діяльності суб'єктів нелегального,
міжнародного кримінального бізнесу можна вважати свідченням цього. Безумовно,
необхідно розглядати відмивання грошей та організовану злочинність як елементи
складної системи соціальних зв'язків і економічних відносин, що забезпечують
незаконну, як правило, інтернаціоналізовану діяльність та вилучення незаконного
прибутку з використанням міжнародної економічної інфраструктури (Див.:
[[lxviii], 924 с.; [lxix], c. 5–7]).
Відповідно до такої постановки питання вивчення міжнародного досвіду боротьби з
відмиванням грошей необхідно здійснювати з урахуванням комплексу екзогенних
чинників, навіть міркувань загального методологічного звучання (Див.,
наприклад: [[lxx], р. 138; [lxxi], с. 12–18; [lxxii], с. 113–118]). Причому
проблематика аналізу національних механізмів боротьби з „відмиванням” грошей
постає як науково значущим предметом, так і сферою реалізації суперечливих
підходів. Представляється можливим, що знайомство із західним досвідом
законодавчої і репресивної боротьби з негативними проявами кримінальної та
нелегальної економічної діяльності, корупції допоможе Україні подолати кризові
явища, спровоковані протизаконною діяльністю в економічній сфері.
Крім того, з одного боку, назрілим є постановка питання про уніфікацію
економіко-правових та інституційних систем, а також про створення спільних
структур, механізмів протидії економічній злочинності. Такі уніфікація та
інституційна інтеграція могли б не тільки сприяти узгодженню дій, але й
запобігти виходу економічної злочинності з-під відповідальності через
можливість скористатися неуважним або поблажливим ставленням того або іншого
національного законодавця до конкретних видів економічних злочинів або
зловживань. З іншого боку, існує не тільки позитивна сторона справи узгодження
економіко-правових систем та використання впливу відповідних компетентних
міжнародних інститутів. Як справедливо відзначали О.Амоша, Є.Іванов та
С.Іванов, „нормативно-правова інтеграція за сучасних умов виконує функцію не
тільки регулювання правил торгівлі, але й засобу політичного тиску на
потенційних конкурентів як в особі окремих держав, в тому числі України, так і
у формі економічних союзів...” [[lxxiii], с. 552]. Тому до вивчення
міжнародного, зарубіжного досвіду бороть
- Київ+380960830922