РОЗДІЛ 2. ОБ'ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика хворих
Для з’ясування цілей і завдань дослідження під нашим спостереженням перебувало
130 хворих на дифтерію, які лікувались в обласній клінічній інфекційній лікарні
м. Харкова. Розподіл хворих за статевою ознакою: більшість пацієнтів становили
жінки - 81 (62,3%), чоловіків було 49 (37,7%). Вік хворих на дифтерію коливався
від 16 до 74 років і дорівнював у середньому 39,1±1,3 років (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за віковими групами
Показники
Вік хворих (років)
15-17
18-29
30-44
45-59
60-80
Усього
Абс. число хворих
14
22
42
44
130
10,8
16,9
32,3
33,8
6,2
100
Частіше на дифтерію хворіли особи у віці 30-44 й 45-59 років (67,6%). Вік
захворілих з легким перебігом дифтерії склав у середньому 29,3±2,1 років,
середньоважким - 35,7±2,12 і важким - 45,1±1,43, що відповідає літературним
даним про переважання важких форм дифтерії в осіб старше 40 років [38, 46,
89].
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за важкістю перебігу й формами хвороби
Форми хвороби
Ступінь важкості перебігу
Усього
легкий
середньоважкий
важкий
абс. число
Локалізована
41
14
55
42,3
Розповсюджена
35
29
64
49,2
Комбінована
11
11
8,5
Абс. число і (%)
41 (31,5%)
49 (37,7%)
40 (30,8%)
130
100
У таблиці 2.2 показано, що легкий перебіг дифтерії виявлявся в 41 хворого
(31,5%), середньоважкий - у 49 (37,7%), важкий -у 40 (30,8%). Локалізовані
форми були при легкому перебігу дифтерії в 100% випадків і при середньоважкому
- в 28,6%. Розповсюджена форма була характерна для хворих із середньоважким
(71,4%) і важким (72,5%) перебігом. Хворі з комбінованою формою дифтерії
(ротоглотка + гортань, ротоглотка + трахеобронхіальне дерево) відзначалися в
8,5% випадків серед загальної кількості спостережуваних осіб.
Встановлено, що тільки 19,2% хворих було госпіталізовано в перші 2 дні від
початку захворювання. Більша кількість хворих (46,9%) були госпіталізовані на
3-4 дні хвороби, пізніше 5-го дня надійшло 33,9% хворих.
Клінічний діагноз дифтерії підтверджувався бактеріологічно у 80,8% (105
хворих), в 56,2% випадків (73 хворих) переважав тип «gravis», питома вага
серовара «mitis» становила 24,6% (32 пацієнти). В інших хворих діагноз дифтерії
виставлений на підставі клініко-епідеміологічних даних.
При аналізі числа щеплених проти дифтерії, виявилося, що серед хворих на
дифтерію переважали особи, щеплені проти цієї інфекції одноразово (48,5%) або
були нещепленими (28,5%) (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Розподіл хворих за ступенем важкості та кількістю ревакцинацій
Кількість
ревакцинацій
Кількість хворих за ступенем важкості
легкий
n=41
середньоважкий
n=49
важкий
n=40
Усього
n=130
абс.ч.
абс.ч.
абс.ч.
абс.ч.
Нещеплені
7
17,1
15
30,6
15
37,5
37
28,5
1 ревакцинація
24
58,5
27
55,1
12
30
63
48,5
2 ревакцинація
6
14,6
3
6,1
9
22,5
18
13,8
3 ревакцинація
4
9,8
8,2
4
10
12
9,2
Менша частина хворих (13,8%) мала по два щеплення. По три щеплення одержали
тільки 9,8% хворих з легким, 8,2% - з середньоважким і 10% - з важким перебігом
хвороби. Залежно від важкості перебігу хвороби й кількості проведених щеплень у
кожного конкретного хворого було виявлено, що при легкому й середньоважкому
перебігу дифтерії домінували особи, щеплені одноразово - 58,5% й 55,1%
відповідно. При важкому перебігу переважали хворі, яким вакцинація взагалі не
проводилася (37,5%) або вона проводилася одноразово (30%).
Відомо [5, 70, 149, 207, 210], що проведена вакцинація проти дифтерії не завжди
приводить до вироблення захисного рівня антитоксичних антитіл (у РПГА), і тому
нами був проаналізований вихідний рівень антитоксичного імунітету залежно від
ступеня важкості захворювання при надходженні в стаціонар (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Титри антитоксичних антитіл у хворих на дифтерію з різним ступенем важкості
Титри РПГА
Кількість хворих залежно від ступеня важкості
легкий
n=36
середньоважкий
n=40
важкий
n=38
Усього
n=114
абс.ч.
абс.ч.
абс.ч.
абс.ч.
13,9
12
30
13
34,2
30
26,3
До 1:40
13,9
11
27,5
15
39,5
31
27,2
1:40
13,9
7,5
15,8
14
12,3
1:80
5,6
12,5
7,9
10
8,8
1:160
16
44,4
15
2,6
23
20,2
1:320
8,3
7,5
5,2
Як видно з таблиці 2.4, у 30 хворих (26,3%) на дифтерію титр антитоксичних
антитіл був відсутній і в 31 (27,2%) був нижче захисного (<1:40), причому
переважали хворі з середньоважким і важким перебігом хвороби. Захисні титри
РПГА (1:40 і вище) виявлялися в 53 пацієнтів (46,5%), при цьому найбільшу
питому вагу (22,8%) склали хворі з легким перебігом захворювання, тоді як хворі
з середньоважким перебігом - 14,9%, важким - усього 8,8%.
Аналіз результатів антитоксичного імунітету показав, що відсутність антитіл або
низький рівень їхніх титрів перебували в прямій залежності від важкості
перебігу захворювання. Встановлено, що серед більшості хворих (73,7%) з важким
перебігом дифтерії мала місце відсутність захисних титрів. Аналіз зв'язку між
титрами антитіл і віком хворих дозволив установити найбільший відсоток (40,6%)
серонегативних осіб у групі від 40 до 49 років, а в осіб старше 50 років їхня
частота склала 13,3%.
Згідно з класифікацією, наведеною у виданні «Международная классификация
болезней» (ВОЗ, 1985), дифтерію оцінювали за локалізацією, поширеністю
місцевого запального процесу, характером ураження слизової оболонки та тяжкістю
перебігу хвороби [39, 40, 41]. Частота й виразність клінічних симптомів
дифтерії наведена в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5
Характеристика основних клінічних симптомів залежно від ступеня важкості
дифтерії