Психологічні особливості агресивної поведінки менеджерів комерційних закладів.

РОЗДІЛ 2
методи та організація дослідження
Методи та організація констатуючого етапу експерименту
Методи констатуючого експерименту
Як справедливо, на нашу думку, вказує O.О. Мізерна [93], оскільки агресивність
як особистісна риса формується у людини тривалий час, залежить від безлічі
чинників, має складну специфіку проявів, тому потрібен детальний аналіз
багатьох компонентів усього симптомокомплексу агресивності, щоб дійти розуміння
її феномену і тим самим визначитися із засобами корекції.
Автор також зазначає, що вивчення агресивної поведінки пов’язане з низкою
проблем. Це ускладнює задачу дослідження, оскільки, наприклад, використання
методів, у яких іншій людині можна спричинити шкоду, етично та юридично не
припустимо. Саме тому у відомих експериментах по вивченню агресивних проявів у
людини, дослідники розробляли такі методики, які б не вели до ушкодження
реципієнтів ("машина агресії", архівні дослідження, анкетування, особистісні
шкали, оцінка іншими, проективні методики, спостереження в польових умовах й
ін.) [93].
Дещо протилежну думку виголошує О.Б. Бовть, яка зазначає, що загальним
недоліком досліджень особливостей агресивної поведінки є те, що ці особливості
розглядаються відокремлено від ситуації взаємодії між "агресором" і "жертвою",
тобто позаконтекстуально: “…під час здійснення психодіагностичних досліджень
агресивності спостерігається досить суттєвий момент, що може значно викривити
дані, які отримує дослідник, та знизити їх діагностичну цінність. Йдеться про
той факт, що в ході дослідження агресивності за допомогою тестів та проективних
методик досліджуваний виявляється ізольованим від реципієнта. При такому
дослідженні порушується принцип контекстуальності. Адже найбільш цінну
інформацію можна отримати, аналізуючи особливості взаємодії "агресора" і його
"жертви". Відомо, що поведінка "жертви" значно впливає на подальше розгортання
означеної взаємодії. Так, від того, як буде поводитися людина, що наразилася на
агресивний напад, залежатиме підвищення або зниження агресивної активності
нападника. Деякими дослідниками було встановлено, що на агресора впливає навіть
сама фізична присутність жертви або зоровий контакт із нею… …Не викликає
сумнівів положення про те, що кожна людина за допомогою певних засобів може
сама спровокувати агресивні дії з боку іншої особи, а може й значно знизити
рівень агресивності, якщо він підвищений. Тобто люди можуть змінювати поріг
агресії, але напрямок зрушення залежить від певних обставин конкретної ситуації
взаємодії. Але, на жаль, на практиці цей факт зовсім не враховується. Тому
психодіагностична процедура має лабораторний характер і здійснюється
однобічно…” [15, с. 11].
З вищезазначеним солідарний і Ю.Д. Григоренко [34], який зазначає, що хоча й не
експериментальні методи були і залишаються дуже корисними, але попри їх вагомі
переваги, їм найчастіше шкодить один головний недолік; отримані з їх допомогою
дані здебільшого бувають неоднозначними з погляду виявлення
причинно-наслідкових зв'язків (інакше кажучи, дослідники, застосовуючи такі
методи, часто не можуть установити, які конкретно чинники визначили, викликали
чи придушили прямий прояв агресії).
Та зважаючи на авторитетну і, на наш погляд, абсолютно вірну думку С.Д.
Максименка, критерієм адекватності і доцільності засобів психологічного
дослідження виступає система уявлень, яка мається в науці про природу і
механізми психічного розвитку суб’єкта [78, с. 298]. Тому застосовувати методи
з елементом “провокування агресії” для дослідження агресивної поведінки
менеджерів, у нашому випадку, виявилося б організаційно, практично та
методологічно неможливим.
Здійснюючи добір методичного інструментарію для визначення чинників агресивної
поведінки менеджерів комерційних закладів та її специфічних особливостей, ми
виходили із результатів теоре­тичного аналізу, викладених у попередньому
розділі, тобто з того, що застосовані діагностичні засоби мають нам надати
інформацію щодо:
типологічних особливостей (за Б. Крєйхи [64, с. 19]) агресивної поведінки
менеджерів комерційних закладів за: модальністю та якістю реакції, її
безпосередністю, можливістю спостерігати, цілеспрямованіс­тю, видом спричиненої
шкоди, тривалістю нас­лід­ків, індивідуальним чи груповим характером,
залежністю від провокування.
того, яким чином набувається, провокується й регулюється їх агресивна поведінка
(за А. Bandura [8]).
особистісних, особистісно-професійних, ситуативних і ситуативно-професійних
чинників агресивної поведінки менеджерів комерцій­них закладів.
З урахуванням вищесказаного, для проведення досліджень нами були відібрані такі
методи як спостереження, бесіда, опитування (анкетування), психодіагностичні
методики (визначення проявів агресивності за методиками А. Басса і А. Даркі,
Ассінгера, “Тест руки”, визначення особистісних особливостей за методикою
багато­факторного дослідження особистості Р. Кеттела), метод експертних
оцінок.
Подібний вибір дослідницького інструментарію узгоджується із думкою сучасних
українських науковців – Г.А. Гайдукевича [30], О.І.Галян та І.М Галян [32],
О.Ю. Дроздова [37], В.М. Крайнюк [61], які як на найбільш інформативні методики
щодо вияву агресивності вказують на методики А. Басса і А. Даркі, Ассінгера,
“Тест руки” й ін. Хоча при цьому справедливо вказується, що специфіка
досліджуваного явища – агресивної поведінки – вносить певні труднощі у
використання наявних методів і ставить особливі умови до розробки нових
діагностичних засобів [2, с. 44]. Наприклад, формулювання питань опитувальника
А. Басса і А. Даркі відзначається недоліками, що може п