РОЗДІЛ 2
ПРАКТИКА ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я В УКРАЇНІ
2.1. Моніторинг ринку медичних послуг в Україні
Соціально-економічні перетворення, що відбулись в Україні протягом
трансформаційного періоду розвитку економіки, призвели як до позитивних, так і
до негативних змін у сфері охорони здоров’я. Позитивні зміни пов’язані з
розвитком приватного сектору охорони здоров’я, виникненням інституту
добровільного медичного страхування, конкуренції, денаціоналізації галузі тощо.
Шляхом проведення реформ уряд зумів ліквідувати монополію держави на власність
у сфері охорони здоров’я, де вона тривалий час була єдиним розпорядником, і
створити умови для повноцінного розвитку в країні ринку медичних послуг.
Однак запровадження ринкових відносин в сферу охорони здоров’я та її
демонополізація – лише незначний позитив на фоні невирішених проблем і кризових
явищ, з якими даній галузі довелося зіткнутися в період побудови нової системи
господарювання. Економічна криза 1990–1999 рр. в Україні, яка призвела до
зменшення ВВП і масштабного скорочення обсягів бюджету, стала основною причиною
виникнення складної ситуації у сфері охорони здоров’я. Адже успадкований від
колишнього СРСР значний матеріально-технічний і кадровий потенціал галузі,
утримання якого повністю залежало від бюджетного фінансування, в умовах
дефіциту фінансових ресурсів опинився у стані паралічу і глибокої кризи.
Украй низький рівень фінансування галузі поставив під загрозу процес
повноцінного відновлення і зміцнення здоров’я населення та відтворення трудових
ресурсів. За роки державної незалежності в країні суттєво зменшилися показники
тривалості життя та рівня народжуваності; зросла смертність і захворюваність
населення, реальною стала епідемія туберкульозу, спостерігаються найвищі темпи
поширення ВІЛ/СНІДУ, зростають масштаби соціально небезпечних хвороб
(алкоголізму, наркоманії), онкологічних та психічних захворювань. За найбільш
песимістичними прогнозами, в Україні до 2020 р. чисельність населення може
зменшитися до 40–44 млн. осіб, що негативно позначиться на трудовому потенціалі
країни. Тому виведення галузі охорони здоров’я з кризового стану, її
стабілізація і розвиток – це, насамперед, питання національної безпеки країни.
За витратами на охорону здоров’я у розрахунку на одного жителя в 2000 р.
Україна займала 111-е місце серед 191-ї країни світу та 8-ме – серед країн
колишнього Радянського Союзу (після країн Балтії, Білорусії, Росії, Молдови,
Вірменії) [52]. Вражаючим є порівняння обсягів витрат на охорону здоров’я у
розрахунку на душу населення в Західній Європі, де в середньому на 1 жителя
припадає 1337 дол. США (1993 р.), і в Україні, де цей показник майже 70 дол.
США (2004 р.), тобто нижчий у 19 разів.
Важливим показником, який використовують при характеристиці фінансового стану
охорони здоров’я в країні, є обсяг видатків на охорону здоров’я у відношенні до
валового внутрішнього продукту (розмір мінімального співвідношення, що
рекомендують експерти ВООЗ, – 5%). Зрозуміло, що цей рівень є умовним, адже
розмір ВВП для кожної держави є індивідуальним досягненням, тому навіть, при
дотриманні рекомендованих пропорцій співвідношення до ВВП, без поліпшення
економічного становища і нарощування обсягів останнього, фінансова ситуація в
охороні здоров’я може залишитися складною. Для порівняння, розмір ВВП в Україні
у 2002 р. становив лише 16% від аналогічного показника країн ЄС і 32% –від
середнього показника країн-претендентів до вступу в ЄС [54, с.10].
Як свідчать статистичні дані, співвідношення видатків на охорону здоров’я в
Україні до ВВП за 1991–2004 рр. було нижчим від зазначеного 5%-го мінімального
рівня, його середній показник становив близько 4,5% (рис. 2.1.). Порівняльний
аналіз величини співвідношення вітчизняних витрат на охорону здоров’я до ВВП з
аналогічним показником інших постсоціалістичних країн показав, що гірша
ситуація лише в Туркменістані, Молдові, Грузії (додаток Б). Найкращих
результатів і найшвидших темпів зростання згаданого показника досягли Словенія,
Вірменія, Чехія, Латвія, Литва, Польща. Збільшення обсягів фінансування у сфері
охорони здоров’я в цих країнах, за винятком Вірменії, зумовлено реформами у
галузі та введенням системи обов’язкового медичного страхування.
Рис. 2.1. Питома вага видатків на охорону здоров’я в Україні, у % до ВВП.
Джерело: розробила автор за даними Держкомстату, Міністерства фінансів України.
Аналізуючи склад і структуру джерел фінансування охорони здоров’я в Україні,
можна спостерігати, що кошти бюджету надалі мають домінуюче значення у
забезпеченні потреб цієї галузі (табл. 2.1). У 2004 р. частка бюджетних
асигнувань становила близько 72%, хоча протягом останніх років спостерігається
тенденція до зниження даного показника, який ще у 1996 р. дорівнював 81%.
Зменшення питомої ваги бюджетних коштів пов’язане зі зростанням обсягів витрат
населення та суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я, які у 1996р.
становили 750 млн. грн., а у 2004-у – вже 4703,7 млн. грн., тобто збільшилися
майже у 6,3 раза. До даної суми витрат відносяться: витрати населення на
придбання медикаментів та виробів медичного призначення, витрати населення й
суб’єктів господарювання на платні медичні послуги і страхові платежі з
добровільного медичного страхування.
Таблиця 2.1
Склад і структура джерел фінансування охорони здоров’я в Україні у 1996 – 2004
роках
Види джерел
1996
1998
2000
2002
2003
2004
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
Всього:
3962,4
100
5059,5
100
7292,1
100
10543,7
100
13346,0
100
16844,7
100
І. Бюджетні кошти
3212
- Київ+380960830922