РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАННЯ: СТРУКТУРА ТА СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ
2. 1. СТРУКТУРА ЕКОНОМІЧНОЇ СВІДОМОСТІ
В умовах глобалізаційних процесів сучасності, коли на перше місце виходить
якраз економічна складова соціального розвитку, увага до сутності та
функціонального значення духовних компонентів економічного буття набуває
особливого значення. Це пов’язано, на наш погляд, з тим, що економічне мислення
є одним із провідних елементів соціально-культурної самоідентифікації нації у
межах глобалізованого суспільства. Адже сьогодні змінюється внутрішній зміст
економіки, вона “починає проявляти себе не лише як спосіб господарювання, але і
як домінуюча система управління суспільством, як політика і, навіть, ідеологія
епохи, що наступає” [139, 112]. Тому соціально-філософський аналіз структури
економічної свідомості та дослідження її соціально-креативного потенціалу, на
думку автора, набуває неабиякої актуальності.
Разом з тим, сучасні концепції філософісько-економічного знання або не
звертаються до дослідження структури економічної свідомості або торкаються цієї
проблематики доволі поверхово [219]. Більшість філософських досліджень
економічної сфери суспільства не звертаються до аналізу соціально-практичного
значення економічного мислення та основних векторів його соціальної
продуктивності і виходять із тези про вплив релігійно-етичних (М. Вебер, В.
Зомбарт, С. Булгаков) або культурних (А. Сміт, Ф. Фукуяма) чинників, як
визначального фактора соціального мислення, на формування економічної
свідомості. Отже, економічне мислення хоча і виокремлюється в якості предмету
спеціального філософського аналізу, однак, розглядається в контексті
архетипічних структур колективного несвідомого.
На думку автора, слід також враховувати і зворотній зв’язок економічної
свідомості та соціальної культури і, відповідно, зворотній вплив економічного
мислення, як визначального елемента економічної свідомості, на формування нових
потенціалів та вимірів економічного мислення, що особливо важливо для нашого
дослідження.
Таким чином, структура та особливості економічного мислення, а також його
зв’язок з колективним та індивідуальним вимірами соціальної свідомості у
сучасній літературі, на думку автора, досліджені не повною мірою. Адже сутність
та зміст економічного мислення у межах сучасної філософії економіки
розглядаються як такі, що є похідними від соціально-культурного середовища.
Таке розуміння економічної свідомості спонукає, на наш погляд, до обмеження її
сутнісних змістів архетипами суспільної свідомості і, відповідно, означення її
специфіки в контексті соціального несвідомого, що зумовлює, на думку
дисертанта, потребу більш ґрунтовного дослідження сутнісного змісту та
функціональної структури економічного мислення.
Таке дослідження вимагає постановки відповідних питань, таких як: Чи справді
структура економічної свідомості є похідною від соціально-культурного
середовища та соціальної ментальності? Чи, можливо, економічна свідомість та
економічне мислення може бути засобом соціального конструювання реальності?
Така постановка питання є, на наш погляд, актуальною у сучасному українському
соціумі, атрибутом якого, на сьогоднішній день, все ще залишається
пасивно-пристосовницький економічний світогляд.
Отже, в контексті даного дослідження основну увагу буде приділено феномену
економічної свідомості як основи економічного мислення та його результатів. На
наш погляд, в такому контексті особливого значення набуває філософське
осмислення теоретичних засад економічної соціалізації, тобто місця та ролі
економічного мислення у структурі соціальної свідомості індивіда як суб’єкта
історичної діяльності.
Такий підхід, перш за все, вимагає визначення сутності корелятивних зв’язків
між економічним мисленням та соціальною свідомістю, дослідження яких і є метою
даного розділу. При цьому у ході дослідження ми спробуємо поєднати структурний,
праксеологічний, системний та синергетичний підходи до визначення сутності
соціальних явищ та процесів із методологічним апаратом соціальної феноменології
та герменевтики.
Зауважимо, що у контексті визначення економічної ментальності як якоїсь
“застиглої форми” в якості базисної засади дослідження суспільства,
інститутивне значення соціальних архетипів, звичайно, має місце у структурі
економічного буття, і тому культура, певною мірою, є архетипічною ситуацією
формування економіки. Але, на наш погляд, така теоретична позиція не є
завершеною, оскільки у її межах не враховано наявність складних діалектичних
прямих та зворотних зв’язків у розвитку соціальних процесів, а також того
факту, що „у будь-якому сучасному суспільстві економіка являє собою одну з
найбільш базових і перманентно мінливих сфер людського спілкування” [231, 19].
Тому, означена вище концептуальна позиція, яка формує визначення економічної
свідомості як детермінованої соціально-культурним середовищем перманентно
статичної структури, на думку дисертанта, є актуальною лише в контексті її
синхронічного аналізу, тобто аналізу логіки та функціональної структури
економічного мислення у конкретно-історичному суспільстві і, відповідно,
виключає аналіз діахронічного вектору її розвитку, не формуючи, таким чином,
методологічного підґрунтя для дослідження процесів історичного становлення та
розвитку економічного мислення у різних його формах та проявах.
Поглиблення діахронічного вектору соціального аналізу економічної свідомості, у
межах даного дослідження, покликано сформувати більш загальний інструментарій
для дослідження її структурних рівнів. У межах такого підходу
- Київ+380960830922