Ви є тут

Фінансово-економічні засади формування та функціонування нових виробничих систем (кластерів)

Автор: 
Кропельницька Світлана Орестівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004355
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2. Практика СТановлення господарських і ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН СУБ’ЄКТІВ
КЛАСТЕРА
2.1. Аналіз і оцінка структурних перетворень та їх особливості в економіці
Івано-Франківщини
Думка про те, що національний економічний успіх залежить хоча б частково від
розвитку обмежених концентрацій індустріальної спеціалізації зародилась більш
як сто років тому та досліджувалась у працях Альфреда Маршалла [234]. Він
стверджував, що економічний ріст в Англії та її лідерство протягом 19-го
століття базувалися на розвитку деяких прикладів обмежених виробництв
промисловості в окремих регіонах. Виникнення індустріальної спеціалізації в
специфічному місцезнаходженні, можливо, виникло завдяки наявності природних
ресурсів та матеріалів, близькості до ринків. Встановлена таким чином
географічна спеціалізація мала тенденцію до самоствердження.
Міста, місцевості й райони є окремими соціально-економічними системами. Як
цілісні системи вони ведуть торгівлю між собою. Прибічники теорії про базові
галузі економіки вважають, що вирішальне значення у тій чи іншій місцевості має
попит на місцеві товари й послуги з боку суб’єктів ринку, які є поза межами
цієї місцевості. Тобто, підвищення рівня добробуту і поява нових робочих місць
у будь-якій місцевості безпосередньо залежить від розвитку тих видів виробництв
економіки, які на базі місцевих ресурсів, робочої сили та сировини також
продукують товари і послуги, призначені для експорту [71, с. 83].
Необхідність задоволення постійно зростаючих матеріальних та культурних потреб
суспільства вимагає збільшення обсягу виробництва та його якісного
удосконалення, зумовлює необхідність розширеного відтворення. Суттєвий вклад в
його реалізацію за радянських часів відігравала місцева промисловість. Їй була
відведена вагома роль в забезпеченні потреб населення конкретного регіону
товарами та особливо найпростішого асортименту. Водночас, саме завдяки розвитку
місцевої промисловості, сировинного потенціалу конкретного регіону, виробництва
традиційних продуктів певного краю як регіон, так і держава в цілому могли
завойовувати зовнішні ринки.
Особливості розвитку місцевої промисловості суттєво позначались на характері
виробництва, визначили його особливе місце в національній промисловості і тому
заслуговують спеціального аналізу.
Одна з головних особливостей місцевої промисловості пов'язана з її
призначенням. Місцева промисловість сприяла індустріальному розвитку місцевого
господарства, розширенню місткості місцевого ринку, задоволенню різноманітних
потреб населення в продукції, яку не виробляла або виробляла в недостатньому
обсязі велика промисловість. Отже, місцева промисловість була необхідним
доповненням до великої державної промисловості як важливий захід кращого
використання місцевих матеріальних ресурсів і усунення дефіциту різноманітних
предметів народного споживання.
Другою істотною особливістю місцевої промисловості було використання місцевих
ресурсів робочої сили. Залучення в суспільне виробництво місцевих трудових
ресурсів здійснювалося на основі просування промисловості у сільські райони, в
невеликі міста, селища. Жителям районів, які були розташовані далеко від
промислових центрів, часто тільки на підприємствах місцевої промисловості
надавалась можливість для працевлаштування. Більше того, у ряді випадків ці
підприємства створювалися спеціально, з метою використання вільних трудових
ресурсів району. В результаті місцева промисловість виконувала важливу
соціальну роль, постійно відшуковуючи найбільш раціональні шляхи використання
місцевого трудового потенціалу.
У процесі цього пошуку виникали особливі форми організації виробничого процесу
як на базі використання основних фондів держави, так і при надомній праці.
Доцільне поєднання серійного, індивідуального і надомного виробництва – третя
особливість місцевої промисловості регіонів України. Створення організаційної
схеми, в якій поєднувались різноманітні типи виробництва, було актуальним
завданням для місцевої промисловості і мало великі перспективи розвитку.
Одним із важливих напрямів розвитку місцевої промисловості було розширення
художніх промислів, які дозволяли реалізувати величезний творчий потенціал
жителів, здійснювати обмін речовими зразками національного мистецтва всіх
етнічних груп нашої країни. Художні промисли були невід'ємною частиною
державної місцевої промисловості. Регулювання виробництва художніх виробів
народної творчості відповідно до зміни попиту на них і формування попиту на
нові вироби – важливе завдання місцевої промисловості. Наявність у її складі
такого виробництва, разом з особливими завданнями щодо забезпечення його
раціонального розвитку, є четвертою істотною особливістю місцевої
промисловості.
Задовольняючи потреби і забезпечуючи зайнятість населення певних
адміністративних районів, місцева промисловість, як правило, об'єднувала дрібні
підприємства, обсяг виробництва і різноманітний асортимент яких відповідали
потребам місцевого ринку. Розкриваючи у даному підпитанні особливості місцевої
промисловості, слід зазначити, що історично склалося, що дрібні підприємства
або виробничі підрозділи більших підприємств і об'єднань при втраті ними
статусу юридичної особи існували та розвивалися і надалі. Іншими формами
виробництва, без просування промисловості в села, невеликі міста, селища,
неможливо було розв'язати завдання використання місцевого трудового і
матеріального потенціалу.
Створення таких підприємств не вимагало великих витрат, і місцева промисловість
розвивалася і розвивається на даний час, як правило, на основі невеликих
капіталовкл