РОЗДІЛ II
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
2.1. Системний аналіз чинників, що впливають на розвиток та стабільність
банківської системи України
Стабільне функціонування та розвиток банківської системи України значною мірою
залежить від макроекономічної ситуації в країні. Зміни у сфері виробництва,
товарообороту, реальних доходів населення відображаються на стані розвитку
банківської системи. Прогрес в матеріальному виробництві є суттєвим чинником,
який відображаючись на обміні, сприяє зміцненню банківської системи.
Одночасно, будучи підсистемою економіки, банківська система відчуває вплив
власних елементів. Відсутність або послаблення будь-якої ланки банківської
системи неминуче призводить до зниження ефективності функціонування
банківського сектору в цілому.
Так, будичи складовою економічної системи, банківська система знаходиться під
впливом певних чинників, які доцільно розподілити на чинники зовнішнього та
внутрішнього впливу (див. рис. 2.1.). Останні, в свою чергу, поділяються на
чинники загального та економічного характеру. Усі зовнішні чинники формуються
поза банківською системою, і на жаль, не можуть бути обмеженими у своєму
негативному впливі лише зусиллями банків.
Так, умови загального характеру, які створюють можливості для стабільного
розвитку банківської системи в Україні, пов’язані з такими визначальними
чинниками, як природно-ресурсний потенціал України; наявність добре розвиненої
суспільної інфраструктури, а саме: надійної законодавчої бази, системи
юрисдикції, інформаційних та рейтингових організацій тощо; соціально-культурний
рівень розвитку суспільства, професіональний рівень людського капіталу;
технологічні можливості (рівень розвитку науки і техніки в країні, рівень
розвитку засобів зв’язку, транспорту, телекомунікацій тощо). Усі вони
відображені на схемі 2.1.
Рис. 2.1. Чинники, які впливають на функціонування банківської системи України.
Розглядаючи чинники загального зовнішнього впливу, слід звернути увагу на
природно-сировинну базу України. Адже Україна за земельною територією є
найбільшою (після європейської частини Росії) країною Європи, а за природною
родючістю грунтів та їх якісним складом – однією з провідних держав світу
[130]. За різноманітністю та складом мінерально-сировинних ресурсів Україна
випереджає такі розвинуті країни світу, як США, Канада, Велика Британія, Китай,
Франція та інші. В надрах країни розвідано майже 8 тисяч родовищ близько 100
видів корисних копалин, серед яких нафта, газ, залізні, марганцеві, титанові,
уранові руди, вугілля, сірка, ртуть, каолін, графіт, будівельні матеріали,
мінеральні і питні води тощо. Усе це створює сприятливу природно-сировинну базу
для активізації процесів економічного розвитку, а звідси і розвитку банківської
системи країни [130].
Проте в епоху інформаційного суспільства, завдяки сучасним інформаційним
технологіям, визначальний вплив на розвиток економічної системи та її
складових, відіграє стан розвитку науки і техніки в країні. За словами відомого
швейцарського банківського фахівця Х.-У. Дьорига: “швидке розповсюдження мереж
персональних комп’ютерів, інформаційних технологій дозволили банківській
діяльності здійснюватися в рамках єдиної системи. Багато банків вкладають
великі суми коштів в свої інформаційні технології: від 15 до 25% загальних
операційних витрат на рік [178, с.83]. Більшість банківських продуктів, сучасне
управління банківськими ризиками, управління активами/пасивами, контроль та
нагляд за банківською діяльністю здійснюється за допомогою сучасних
інформаційних технологій та відповідних ноу-хау. Завдяки інформаційним
технологіям виник банківський бізнес, який не має кордонів. Нові інтерактивні
засоби зв’язку доповнюють або заcтупають персональний контакт клієнта з банком.
Потреба у службових банківських приміщеннях зменшується, географічну територію
банку, в майбутньому, заступить віртуальне середовище інформації і комунікацій”
[178, с.83].
Україна належить до країн світу, в яких досить розвинені наукомісткі галузі –
авіакосмічна, суднобудівна, виробництво військової техніки, важке і
сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів зв’язку, інформатики
та складної апаратури, медичного устаткування тощо. Проте загальна економічна
криза, що існувала в Україні, досить гостро позначилася на розвитку
науково-технічної сфери. Україна з науково-технічної держави перетворилася в
аграрно-сировинну державу. Безумовно, такі зміни негативно позначаються на
розвитку банківської системи.
Питома вага витрат на розробку інформаційних та комп’ютерних технологій в
Україні значно нижча, ніж в країнах-членах Європейського Союзу, де значна
частка коштів на пріоритетні розробки виділяється приватним сектором [164].
Відповідно в Україні існує невелика кількість бізнесових структур, обладнаних
сучасною комп’ютерною технікою, нестача коштів на провайдерів та послуги
зв’язку, невелика кількість власників міжнародних пластикових карток (1,5%),
що, в свою чергу, пояснює, чому українські банки набагато пізніше від інших
країн почали опановувати новітні банківські технології. Як наслідок, у
міжнародному каталозі Qualisteam за 2000 рік, який містить інформацію про
веб-сторінки понад 3000 банків зі 100 країн світу, згадується лише про чотири
українські банки. З часом під впливом загальних позитивних зрушень, що
відбулися в економіці, відповідна сфера банківської діяльності зазнала
подальшого розвитку. В 2001 році більшість банків України вийшли на ринок з
послугою електронного банкінгу. П