РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН З
ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ПІДГОТОВЧИХ ВІДДІЛЕННЯХ ТЕХНІЧНИХ
УНІВЕРСИТЕТІВ
Проведені наукові дослідження вказують на те, що, підтримуючи інтеграційні
тенденції пізнання закономірностей розвитку навколишнього середовища, процес
інформатизації освіти актуалізує розробку підходів до використання потенціалу
ІТ для розвитку особистості слухачів, підвищення рівня креативності їх
мислення, формування умінь розробляти стратегію пошуку рішення як навчальних,
так і практичних задач, прогнозувати результати реалізації рішень на основі
моделювання об'єктів, явищ, процесів, які вивчаються, та взаємозв'язків між
ними.
На нашу думку, не менше важливо в процесі навчання на підготовчому відділенні
допомогти кожному слухачу вибудувати свою індивідуальну траєкторію навчання з
урахуванням здібностей і мотиваційно-ціннісної сфери особистості. Упровадження
ІТ у навчально-виховний процес може стати основою для становлення принципово
нової форми неперервної освіти, яка спирається на детальну самооцінку,
підтримується технологічними засобами та умотивовується результатами
самооцінки.
2.1. Педагогічні можливості та концептуальні положення застосування
інформаційних технологій в системі довузівського навчання слухачів підготовчих
відділень
Як зрозуміло з попереднього аналізу наукових досліджень, проблема становлення і
розвитку ІТ є багатоаспектною та багатогранною. Розгляду питань
психолого-педагогічного обґрунтовування можливості їх використання у вищій
школі присвячені дослідження відомих педагогів і психологів Н.М.Амосова,
С.І.Архангельського, Ю.К.Бабанського, В.П.Беспалько, В.М.Блінова, І.М.Бобко,
Т.В.Габая, П.Я.Гальперіна, Б.С.Гершунського, І.М.Глушкова, А.М.Довгялло,
В.Г.Домрачева, А.П.Єршова, Б.М.Кедрова, В.Л.Латишева, І.Я.Лернера, В.Я.Ляудіс,
І.В.Марусевої, Е.І.Машбіца, В.П.Мізінцева, В.І.Міхєєва, Н.І.Монахова,
І.В.Роберт, А.Я.Савельева, Н.А.Селезньової, А.В.Соловова, Н.Ф.Тализіной,
О.К.Тіхомірова, Т.Р.Хабиріної, В.Ф.Шолоховіч, Д.Б.Ельконіна та інших.
Проведені дослідження навчально-виховного процесу вивчення природничих наук
дозволяють припустити, що, не зважаючи на актуальність інформатизації навчання,
нинішній її стан в системі довузівського навчання є незадовільним. До
теперішнього часу у закладах довузівського навчання відсутня єдина
скоординована для цих цілей стратегія, питання використання ПК слабо пов'язані
з навчальними планами та програмами, недостатньо вивчені психолого-педагогічні
аспекти створення та впровадження в освітній процес сучасних ІТ, реорганізація
традиційних форм інтелектуальної діяльності на базі ПК зустрічає певний
спротив.
Вдосконалення технологій навчання завжди займало одне з перших місць серед
численних нових напрямів розвитку освіти. Аналіз наукових робіт провідних
фахівців в області дидактики показує, що технології навчання лежать в основі
визначення освітньої політики всіх розвинених країн світу. Ще в 1970 р. на
конференції ЮНЕСКО, де обговорювалися проблеми розвитку вищої школи, вперше
були визнані технології навчання як наукова дисципліна, яка може вважатись, як
справедливо стверджують багато дослідників, складовим елементом дидактики.
Така увага до цього напряму реформи системи освіти пояснюється тим, що всі
спроби учених знайти науково-педагогічну формулу, засновану на принципах
класичної традиційної дидактики та здатну подолати всі труднощі, з якими
зустрічаються викладачі, не увінчалися поки успіхом. На сьогодні необхідно
привести існуючі теорії навчання у відповідність з вимогами сучасної
педагогічної практики, додати їм більшої функціональності та інструментальності
з врахуванням сучасних цілей і задач підготовки фахівців.
Зміст первинного поняття "технологія" включає:
* по-перше, процес обробки та перетворення, в результаті якого виходить готова
продукція;
* по-друге, нормативну сторону цього процесу, що визначає як і що треба робити,
щоб реалізувалися необхідні процеси перетворення.
Відповідно до цього, у відомій американській доповіді "To Learning",
опублікованому в 1970 р. в Нью-Йорку і Лондоні, вперше даються дві дефініції: в
першій технологія навчання характеризується як сукупність способів і засобів
зв'язку (спілкування) між людьми, що виникли в результаті інформаційної
революції і які використовуються в дидактиці; у другій технології навчання
розглядаються як щось більш значне, ніж просто сукупність педагогічних методів
і засобів.
В технічних науках під технологією розуміється спосіб реалізації людьми
конкретного складного процесу шляхом розділення його на систему послідовних
взаємозв'язаних процедур і операцій, які виконуються більш менш однозначно та
мають на меті досягнення високої ефективності. Під процедурою розуміється набір
дій (операцій), за допомогою яких здійснюється той або інший головний процес
(або його окремий етап), що виражає суть конкретної технології, а операція – це
безпосереднє практичне вирішення завдання в рамках даної процедури, тобто
однорідна логічно неподільна частина конкретного процесу.
Погоджуючись з В.Ф. Шолохович [367], визначимо, що технологія (технологічний
процес) характеризується наступними трьома ознаками:
розділення процесу на взаємопов'язані етапи;
координоване та поетапне виконання дій, які направлені на досягнення
необхідного результату (цілі);
однозначність виконання включених в технологію процедур і операцій, що є
неодмінною та вирішальною умовою досягнення результатів, адекватних поставленій
меті.
Більшість дослідників стверджують, що технологія навчання пов'
- Київ+380960830922