Розділ 2. Характеристика функціонування природно-заповідного фонду Північного
регіону україни
2.1. Діагностика структурного складу природно-заповідного фонду
Природно-заповідний фонд України (станом на 1.01.2004 р.) нараховує 7040
територій і об’єктів загальною площею близько 2715,4 тис. га, що становить 4,5%
усієї території України. Кількість категорій ПЗФ України порівняно з 1992 р.
збільшилась на 25,7%, а площа - більше ніж удвічі (рис. 2.1). Тільки за останні
десять років створено 4 біосферні заповідники, 7 природних заповідників, 8
національних природних парків, понад 43 РЛП тощо [2; 125]. Динаміку якісного
складу ПЗФ показано на рис. 2.2. На сьогодні площі територій та об’єктів
окремих категорій у ПЗФ України складають: природні заповідники – 6%, біосферні
заповідники – 8%, національні природні парки – 22%, заказники – 38%, пам’ятки
природи – 1%, РЛП – 21%, заповідні урочища – 3%, об’єкти колекційно-паркового
типу – 1%. Динаміку кількості та площі об’єктів ПЗФ за категоріями репрезентує
табл. 2.1.
Рис. 2.1. Динаміка зростання площ природно-заповідного фонду України
Таблиця 2.1
Динаміка кількості та площі об’єктів ПЗФ України за категоріями [125]
з/п
Категорія об’єктів ПЗФ
1992
2004
Кількість
об’єктів
Площа, тис. га
Кількість
об’єктів
Площа, тис. га
1.
Природні заповідники
15
207,5
17
163,7
2.
Біосферні заповідники
222,5
3.
Національні природні парки
123,2
12
632,1
4.
Заказники:
1711
746,7
2595
1067,4
- загальнодержавного значення
227
330,0
292
356,4
- місцевого значення
1484
416,7
2303
711,0
5.
Пам’ятки природи:
2661
16,3
3000
24,4
- загальнодержавного значення
123
4,9
132
5,7
- місцевого значення
2538
11,4
2868
18,7
6.
Ботанічні сади:
16
1,9
22
2,0
- загальнодержавного значення
16
1,9
17
1,9
- місцевого значення
0,1
7.
Зоологічні парки:
0,1
12
0,4
- загальнодержавного значення
0,1
0,1
- місцевого значення
0,3
8.
Дендрологічні парки:
19
1,2
37
1,5
- загальнодержавного значення
19
1,2
19
1,35
- місцевого значення
18
0,13
9.
Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва:
497
13,1
536
13,6
- загальнодержавного значення
83
5,8
88
6,0
- місцевого значення
414
7,3
448
7,6
10.
Регіональні ландшафтні парки
42,1
43
603,6
11.
Заповідні урочища
672
68,5
762
82,0
Разом
5602
1254,7
7040
2715,4*
Фактична площа ПЗФ від площі України, %
2,1
4,5
Примітка:*- фактична площа ПЗФ України (без урахування площ тих об’єктів ПЗФ,
території яких входять до складу територій інших об’єктів ПЗФ).
Рис. 2.2. Динаміка якісного складу природно-заповідного фонду України
Як свідчать наведені дані, із всіх категорій ПЗФ у період з 1992 р. до 2004 р.
найбільше зросла площа РЛП (у 14,3 рази). Станом на 1.01.2002 року в Україні
існувало 37 РЛП площею 488,8 тис. га (додаток А2), нині їх уже нараховується 43
площею 603,6 тис.га [125]. Динаміка зростання площ РЛП показана на рис. 2.3.
2.3. Динаміка зростання площ регіональних ландшафтних парків в Україні
Таким чином, за період незалежності України площа ПЗФ збільшилася більше, ніж у
2 рази (з 2,1% у 1992 році до 4,5% у 2003 році). При цьому зауважимо, що, як
показує аналіз статистичних даних, частка площі ПЗФ в адміністративних областях
суттєво коливається (додаток А). Найменшою (до 1%) вона є у Вінницькій,
Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Харківській областях, найбільшою
(11-15%) – у Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій областях, м.
Києві, а у м. Севастополі становить майже 30%. У Донецькій, Житомирській,
Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Черкаській
областях та АР Крим заповідні території займають 2-4%, у Волинській,
Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Чернівецькій та
Чернігівській – 6-9%.
Для визначення та прогнозування перспектив розвитку природно-заповідного фонду,
науковий інтерес становить аналіз його функціонування на основі нового підходу
до регіонального економіко-географічного поділу території України, розробленого
професором Е.А.Зінем [84]. Такий підхід дозволяє врахувати природно-кліматичні,
економіко-географічні, історичні та політичні фактори. У дисертаційній роботі
розглянуто природно-заповідний фонд Північного (Поліського) регіону (ПРУ), який
охоплює північну частину України, на заході межує з Польщею, на півночі - із
Бєларуссю, на сході - із Російською Федерацією, на півдні з Подільським, на
південному заході з Карпатським регіонами України. За адміністративним поділом
України до нього входять Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська,
Чернігівська та Сумська області.
Площа ПРУ становить 154,8 тис. км2, тобто дещо більше 25,6 % території держави.
Природні умови регіону досить різноманітні, що зумовлено його географічним
положенням. Більша частина регіону знаходиться у зоні мішаних лісів (Поліська
низовина, Полісся), південна – широколистяних лісів (Волинська височина,
Лісостеп). Це переважно рівнинна територія з добре розвинутою гідрографічною
сіткою і поширенням низинних боліт. Характерною ознакою зони мішаних лісів є
наявність розвинутого сільського та лісового господарств. Вказані обставини
визначили формування Поліської (Північної) зони території України, до складу
якої увійшло шість областей [84]. Запаси природних ресурсів регіону вивчені не
повною мірою, зокрема, це стосується біологічних, паливних та рекреаційних
ресурсів. Регіон багатий на нерудні ресурси, що широко використовуються як
будівельні матеріали: граніт, базальт, гнейс, вапно, крейда, глина, пісок, а
також мінеральні води. У Рівненській області добувають бурштин та каолін. Із
паливних ресурсів наявні торф (Чернігівська та Житомирсь
- Київ+380960830922