Розділ 2
Методи, матеріали і обсяг досліджень
Для вирішення поставлених задач було проведено комплексне клініко-параклінічне
динамічне обстеження 244 жінок віком від 30 до 44 років з гіперпластичними
процесами ендометрію і 25 жінок з відсутністю на момент обстеження
гінекологічної та соматичної патології, які склали контрольну групу. Обстеження
і лікування хворих здійснювали у гінекологічних відділеннях Львівського
обласного державного перинатального центру. Діагноз гіперплазії ендометрію
встановлювали на основі клінічних, лабораторних, морфологічних і цитологічних
методів. Критерієм розподілу обстежених жінок на групи спостереження були
наявність і тип гіперпластичних процесів ендометрію та екстрагенітальної
патології. В роботі використовували класифікацію гіперпроліферативних процесів
ендометрію, розроблену субкомітетом по тілу матки Міжнародного товариства
гінекологів – патологів і рекомендовану ВООЗ (1994).
Першу основну групу склали 127 хворих з екстрагенітальною патологією та
гіперпластичними процесами ендометрію, вік яких в середньому складав 36,45 ±
3,81 років. Залежно від патоморфологічних особливостей гіперплазованого
ендометрію хворі були поділені на чотири підгрупи: 1А – 60 пацієнток із простою
неатиповою гіперплазією ендометрію; 1В – 25 жінок з ендометріальними поліпами у
поєднанні з гіперплазією ендометрію; 1С – 24 хворих із комплексною неатиповою
(аденоматозною) гіперплазією ендометрію, 1Д – 18 хворих із комплексною атиповою
гіперплазією ендометрію.
У другу основну групу увійшли 117 хворих середнім віком 37,65 ± 3,42 років із
патологією ендометрію при відсутності екстрагенітальної патології, які були
розподілені на чотири підгрупи: 2А - 65 хворих із простою неатиповою
гіперплазією ендометрію; 2В - 34 жінки з поліпами ендометрію; 2С – 10 пацієнток
із комплексною неатиповою (аденоматозною) гіперплазією ендометрію; 2Д – 8
хворих із комплексною атиповою гіперплазією ендометрію.
2.1. Клініко-лабораторні методи обстеження
Клінічні обстеження хворих проводили у відповідності до розробленої анкети з
урахуванням можливих провокуючих чинників. Загально-соматичне, бімануальне
гінекологічне обстеження, огляд шийки матки у дзеркалах, кольпоскопію проводили
рутинними методами. Ступінь ожиріння визначали за індексом маси тіла (ІМТ),
який розраховували за співвідношенням маси тіла (у килограмах) до зросту (у
метрах), возведеного у квадрат, що в нормі у жінок репродуктивного віку
коливається від 20 до 29.
Вуглеводний обмін вивчали шляхом визначення глікемії в динаміці кількісним
глюкозооксидантним методом (реагенти "Фотоглюкоза"). Забір крові здійснювали з
кубітальної вени натще, з наступним центрифугуванням отриманих проб. Проби
ретельно перемішували та інкубували протягом 25 хвилин при кімнатній
температурі Через 15 хвилин після початку інкубації пробірки з пробами
інтенсивно струшували. Після завершення інкубації на фотометрі РМ2111 –У
“Solar”, 2004р. вимірювали величину оптичної щільності дослідної та
калібровочної проб проти холостої проби в кюветах з довжиною оптичного шляху 10
мм при довжині хвилі 500 (490-540) нм.
Розрахунок концентрацій глюкози в пробах проводили згідно формули
С=(Ео/Ек) х 10
де С-концентрація глюкози, ммоль/л
Ео - оптична щільність дослідної проби (од. опт. щільності)
Ек - оптична щільність калібровочної проби (од. опт. щільності)
10 - концентрація глюкози в калібровці (ммоль/л).
Стан ліпідного обміну оцінювали за рівнем концентрації сироваткового
холестерину, ліпопротеїнів високої і низької щільності (ЛПВЩ, ЛПНЩ),
тригліцеридів. Забір крові з ліктьової вени проводили вранці натще за умови
12-14 годинної перерви між прийомами їжі з отриманням негемолізованої
сироватки.
Рівень холестерину визначали пероксидазним методом з використанням реактивів
Cholesterol liquicolor ("Human", Німеччина). Індикаторною речовиною був
хінонімін, що утворюється із перекису водню і 4-амінофеназону в присутності
фенолу і пероксидази, Після піпетування дослідної сироватки (5мкл),
бланк-реагенту та реагенту (500мкл) у кювети та перемішування, проби інкубували
протягом 20 хвилин при температурі 20-25°С. Вимірювали поглинання проби на
напівавтоматичному біохімічному аналізаторі “Humalayser 2000” при довжині хвилі
500 нм, Нg 546нм і оптичному шляху 1см проти банк-реагента (rА) протягом 60
хвилин після ініціації реакції. Розрахунок рівня холестерину проводили за
стандартами за допомогою коефіцієнту монохроматичного світла, що при довжині
хвилі 546 нм становить 21,7, а при 500 нм - 14,3.
Тригліцериди визначали калориметрично ферментним методом (реагенти
Triglycerides GPO liquicolor фірми, "Human", Німеччина) після ферментного
гідролізу ліпазами за кількістю хіноніміна. Вимірювали світлопоглинання
дослідної проби і стандарту проти банк-реагента не пізніше ніж через 60 хвилин
після розмішування. Розрахунок концентрації тригліцеридів проводили за формулою
С=2,28(rАдосл/rАст) (ммоль/л).
Ліпопротеїди визначали з використанням реагенту Cholesterol liquicolor
("Human", Німеччина) за методом Бурштейна і Самай. Хіломікрони, ліпопротеїни
дуже низької щільності і ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) осаджувались при
додаванні фосфомолібденової кислоти і хлорида магнія (преципітуючого реагенту)
в кількості 250 мкл до досліджуваної проби сироватки (100 мкл). Суміш
перемішували, інкубували протягом 10 хвилин при кімнатній температурі та
центрифугували протягом 15 хвилин при 2000 об/хв. Відділяли супернатант (не
пізніше ніж через годину) та вимірювали концентрацію холестерину за умов
піпетування в кювети бланк-реаген
- Київ+380960830922