РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методологічні основи дослідження
Методологічною основою дослідження є положення про особистість як суб'єкта
взаємин і власного життя як вищої цінності і цінності буття; про самореалізацію
сутнісних сил особистості, індивідуальності; єдності загального і унікального;
єдності теорії і практики; про творчий характер педагогічної діяльності.
Методологічними орієнтирами дослідження стали міждисциплінарний, системний
підхід щодо дослідження проблеми виховання дошкільників, засновані на концепції
статеворольового розвитку О.С. Кочаряна і положеннях щодо особливості виховання
дівчаток на різних вікових етапах (специфіки їх індивідуального і
психосексуального розвитку, засвоєння соціальних і ґендерних ролей) [78].
Пубертатний період (за Васильченком [130, 158) відповідає закінченню латентної
- початку генітальної стадій психосексуального розвитку особистості у
психоаналітичній парадігмі. Він є ключовою фазою епігенеза за Е. Еріксоном
[169, 170], на якій формуються Его-ідентичність і Его-репрезентації, які є
індикатором рівня особистісного розвитку індивіда і збереження його
особистості. Принципово важливим для даної стадії розвитку Его є питання про
інтеграцію ознак МіФ і, як наслідок, закріплення або стійкої, або дифузної
Его-ідентичності.
Психічний розвиток підлітка визначається безліччю чинників, зокрема -
інтенсивністю соматичного і статевого розвитку, встановленням нових міжособових
контактів із своїми однолітками і батьками, переглядом уявлень про себе і
людині іншої статі [17]. Посилюється статева диференціація; стають помітні,
по-перше, процеси диференціації МіФ ознак в Я-репрезентаціях, по-друге,
відмінності в уявленнях про себе і про людину протилежної статі. Соціальна
(перш за все, гетеросексуальна) взаємодія ґрунтується на розумінні і
категоризації себе і значимого іншого в термінах маскулінності і фемінінності.
Маскулінність виявляється в орієнтації особистості на досягнення мети за межами
безпосередньої ситуації міжособової взаємодії, фемінінність опосередкує
контакти з іншими людьми, які побудовані на емоційній близькості і
прихильності.
Адаптивний розвиток дівчинки в період статевого дозрівання визначається не
тільки своєчасними гормональними і тілесними змінами, але і розвитком
конструктивних взаємин із протилежною статтю, з власною матір'ю і батьком.
Характер ідентифікації підлітка з батьком і матір'ю, тип об'єктних стосунків
значущо впливають на Я-репрезентації дівчат. Проте, при всіх можливих
поєднаннях маскулінності і фемінінності, в психіці жінки інтегруються як
усвідомлювані, відповідні біологічній статі властивості, так і неусвідомлювані
ознаки. В різні періоди психосексуального розвитку може мінятися як тип
поєднання цих властивостей, так і його зв'язок із структурою об'єктних відносин
(як ранніх, так і відповідних пубертатному періоду), і, перш за все, із
структурою родини, яка описується наступними параметрами:
Повнота сім'ї (батьківська структура) – характеристика, яка описує батьківський
склад родини:
Повна сім'я – батьківська структура представлена обома батьками (батько і
мати);
Неповна - сім'я з одним батьком (мати)
Емоційна структура сім'ї - характеристика якості стосунків із кожним членом
родини (батьком, матір'ю, сиблінгамі). Цей параметр описує актуальні стосунки з
членами родини, які проживають разом; актуальні і ранні (тих, що були у
минулому) стосунків з кожним членом родини раннівзаємини з членами сім'ї, які
проживають окремо (в даному випадку, з батьком);
Владна структура сім'ї – описує сімейну роль кожного з батьків з погляду
домінантності/субмісивності;
Сиблінгова структура сім'ї – відображає статус учасниці дослідження серед
братів і сестер, а також стать сіблінгів.
2.2. Характеристика дослідницької вибірки
Відповідно до мети і задач роботи дослідницьку вибірку склали дівчата 16-17
років, які навчаються у випускних класах загальноосвітніх шкіл м.
Сєвєродонецька. Цей вік представляється оптимальним для вивчення впливу взаємин
із батьком на становлення статеворольової ідентичності у дівчат-підлітків.
16-17 років – це вік завершення пубертату, коли починає формуватися зріла
сексуальність; він знаменує фінал становлення (або, навпаки, спутаності)
ідентичності. В цей час остаточно формується статеворольова Я-концепція і
сформовані основні параметри маскулінності–фемініності.
Дослідницькі групи були сформовані на підставі попереднього відбору,
проведеного у випускних класах декількох загальноосвітніх шкіл
м.Сєвєродонецька, шляхом анкетування і експертної бесіди з вчителями (класними
керівниками) і шкільними психологами. У відборі взяли участь 287
дівчат-випускниць, яким пропонувалося заповнити автобіографічну анкету, яка
містила, також питання щодо структури сім'ї, сіблінгової позиції потенційної
учасниці дослідження, стосунків із батьками. Крім того, під час додаткового
експертного опитування класних керівників і психологів з'ясовувалися питання
психічного і соматичного здоров'я (інвалідності) батьків і потенційних учасниць
дослідження. Наявність діагностованого психічного захворювання і наявгість
інвалідності I-II групи у дівчини і/чи одного з її батьків було підставою для
виключення її з подальшого дослідження (розкрито, що родини, де є важко хворі
відрізняються вираженою специфікою внутрісімейних стосунків, яка може вплинути
на виникнення дослідницьких артефактів).
За результатами анкетування було відібрано 150 чоловік, які:
живуть у повних або неповних нуклеарних сім'ях (батьки розлученні,
- Київ+380960830922