РОЗДІЛ 2
РЕЦЕПЦІЯ СХОДУ В МИСТЕЦТВІ МОДЕРНУ
Важливим фактором формування загальноєвропейського стилю модерн був діалог
художників зі Сходом, про який Д. Сараб'янов писав так: “серед усіх явищ
широкої історії та географії культури, що опинилися в межах уваги стилю модерн,
мистецтво Сходу відіграло чи не найголовнішу роль” [295, с. 41]. Він зазначав,
що “художники модерну, ніби то включили у свій склад східні елементи,
використовували орнаментальні мотиви середньовічного Ірану, традиції умовного
живопису Китаю і Японії та чимало інших культурних традицій Сходу” [294, с.
41].
Значення знайомства європейських художників з мистецькою спадщиною Японії для
формування стилістики та іконографії модерну найбільш вичерпно висвітлила
російська дослідниця Н. Ніколаєва [239]. Особливості впливу мистецтва Сходу на
мистецтво російського модерну вивчали, зокрема, такі вчені, як Є. Кириченко,
Н. Ніколаєва, М. Неклюдова, Є. Курапова [153, 234, 180, 239].
В українське мистецтво східний вплив прийшов як органічна складова нового
стилю. Однак формування його вітчизняного різновиду супроводжувалося
безпосереднім долученням художників до мистецької скарбниці Сходу, що сприяло
поширенню інтересу до східних культур у мистецькому середовищі. Окреслені
процеси доповнювали один одного, розвивалися хронологічно паралельно, але
змістовно нерідко перетиналися, навіть поєднувалися.
Збагативши художню мову модерну, орієнталізм вийшов за його межі та відіграв
помітну роль у формуванні концептуальних та естетичних засад інших авангардних
течій, набув нових образних репрезентацій у творах на східну тематику. Тому
важливо проаналізувати його прояви та трансформацію уявлень про Схід та його
мистецтво.
Уявляється також доцільним реконструювати контури поняття “Схід”, яких воно
набуло у мистецькому середовищі провідних художніх центрів України початку ХХ
століття – Львові, Києві та Харкові. Оскільки у досліджуваний період українські
землі перебували у складі інших держав – Австро-Угорської та Російської
імперій, це обумовило тісний зв’язок українських митців з їх мистецькими
осередками.
2.1. Формування уявлень про Схід у вітчизняному мистецькому
середовищі
Перші прояви впливу мистецтва Сходу простежуються в творах художників Львова.
Тому доцільно звернутися передусім до його мистецької ситуації.
Необхідно зазначити, що формування уявлень про Схід у Львові має потужну
передісторію, обумовлену тісними торговельними, дипломатичними, військовими та
культурними контактами з країнами Близького Сходу. П. Білецький, зокрема,
зазначав, що у ХVІІІ столітті “Львів був розсадником східного смаку, найбільшим
у Східній Європі центром торгівлі виробами азійського художнього промислу.
Меблі, стіни і навіть стелі у домах львівських патриціїв були повністю вкриті
східними килимами” [28, с. 232].
На межі ХІХ – ХХ століть уявлення львів’ян про Схід та його мистецтво
формувалися переважно через культурні центри Австро-Угорщини, а також Франції
та Німеччини. Цей шлях “Сходу через Захід” простежується не тільки в
образотворчому мистецтві, але й в літературі. Так, для І. Франка аналогом його
поеми “Абу-Касимові капці” послугувала арабська казка “Історія пари пантофлів”.
До речі, познайомився з нею письменник у німецькому перекладі у Відні 1894
року, натрапивши на збірку арабських казок “Тисяча і один день”, що вийшли
друком у 1835 році [56, с. 38]. Показовим в цій історії є також зауваження
Франка, що зі східним мотивом майбутнього твору він познайомився, коли ще був
учнем ІV класу Дрогобицької гімназії, що свідчить про відносно широку
розповсюдженість східних сюжетів на той час [56, с. 38 - 39].
Так само і Леся Українка перекладала українською ведичні гімни з французької та
німецької, про що дізнаємося, зокрема, з її листів до дядька, Михайла
Драгоманова [11 Драгоманов Михайло Петрович (1841 – 1895) – дядько (по матері)
Лесі Українки, відомий український громадський діяч, публіцист, філолог.], та
відомого вченого-орієнталіста Агатангела Кримського [12 Кримський Агатангел
Юхимович (1871 – 1942) – відомий письменник, вчений-орієнталіст.] [342,
с.42-43, 141].
Завдяки цим перекладам східна література наближувалась до українського читача,
її поширення сприяло формуванню концепту Сходу в свідомості наших
співвітчизників. Тим більш, що у зазначений час вже були фахівці, що своєю
діяльністю розширювали та уточнювали уявлення про Схід. Йдеться передусім про
визначного українського орієнталіста Агатангела Кримського.
Надзвичайно показовою є його фахова рецензія на вже згадувану поему І. Франка,
надрукована у жовтневому номері двотижневого львівського журналу “Зоря” за 1896
рік (ч. 19, с. 376 – 378; ч. 20, с. 399 – 400) [56, с.38]. Вчений, відзначивши
“високий несумнівний Франків талант”, вдається до ретельного розбору його
твору. А. Кримський, зокрема, уточнює, що не все мусульманське є турецьким,
вказує на помилкове написання деяких арабських слів (в чому винуватить
видавців), перекручування яких викривлювало їх зміст, тощо [56]. Таким чином,
маємо приклад того, як на ниві спільного інтересу до митця долучився науковець,
що дало вагомі плоди: казка розкрила можливість чуттєвого, емоційного
переживання Сходу – його моралі, психології, екзотичних реалій, впливаючи на
формування концепту Сходу, а коментар його уточнив, сприяв більш глибокому
розумінню специфіки матеріалу. Варто уваги питання про шляхи знайомства
українців зі Сходом, що у рецензії Кримський також підняв. Він вказав на
“словесні покручі”, зумовлені тим, що східний матеріал попадає в українське
середовище через німецькі та французькі видання [56, с. 41]. Власне, сам
- Київ+380960830922