розділ 2), ми
відібрали тих дітей, які мали такі самі характеристики комбінацій ТС, як і діти
з експериментальної групи. В результаті цього відбору ми сформували контрольну
групу.
Представимо характеристики обраних дітей у вигляді гістограми:
Рис. 3.1. Розподіл дітей з різними комбінаціями ТС (експериментальна та
контрольна групи)
Як ми бачимо із гістограми на рис. 3.1., діти з експериментальної та
контрольної груп мали різну комбінацію інтенсивності ТС. Діти, у яких ТС більше
наближені до адаптивної форми (А+С, П+С) становили у сумі менший відсоток
(43%), ніж діти з більшим ступенем дезадаптивності ТС (В+С, З+С, П+В) – 57%.
Наступний етап дослідження був пов'язаний з вибором та обґрунтуванням методу
психокорекційної роботи. Згідно з викладеними у попередніх розділах дисертації
даними, тривожні стани не є стійким утворенням у особистісній сфері людини і
актуалізуються лише час від часу, але все ж здатні зруйнувати ті види
діяльності, у яких проявляються. Вони носять непредметний, ірраціональний
характер. Тривожні стани мають своє відображення у емоційній, поведінковій та
когнітивній сферах особистості. Схильність до них може формуватися на ранніх
етапах розвитку особистості. Виникнення тривожних станів у тих чи інших умовах
залежить від особливостей соціальної ситуації, що має проективне значення.
Реакція дитини на ситуацію, що виникла, залежить від особливостей її глибинної
організації. Зокрема, у нашому дослідженні, описаному у розділі 2, було
встановлено, що актуалізація тривожних переживань має внутрішнє обумовлення, що
визначає тип ситуацій, у яких вона буде проявлятися. Виходячи з вищенаведених
тверджень, ми підбирали такий метод психокорекції, завдяки якому не лише
здійснювалось навчання дитини варіантам поведінки у різних соціальних умовах,
але й відбувався вплив на внутрішню складову тривожних станів. Крім того, такий
метод повинен був враховувати психологічні особливості молодших школярів та
відповідати меті і завданням, які ми поставили перед собою. Зазначимо, що мета
програми полягала у психокорекції дезадаптивних форм тривожних станів молодших
школярів, а завданнями були: розвиток у дітей навичок саморегуляції власних
станів, розвиток конструктивних способів взаємодії з іншими, створення умов для
глибинного вирішення основних конфліктів, що формують симптоматичний комплекс,
підготовка до пубертатної стадії розвитку.
На наш погляд, перерахованим вище вимогам цілком відповідає метод
кататимно-імагінативної психотерапії (символдрами), описаний нами у першому
розділі. Основними суттєвими перевагами цього методу є те, що він глибинно
зорієнтований, відносно короткотривалий, враховує психологічні особливості
дітей тощо. Щоб мати право і необхідні уміння здійснювати корекційні впливи у
рамках цього методу, ми проходили програму спеціального навчання
психотерапевтів за методом кататимно-імагінативної психотерапії. Дана програма
існує в структурі Міжнародного товариства кататимного переживання образів та
імагінативних методів у психотерапії і психології (МТКПО, Німеччина),
складається з декількох етапів і включає в себе теоретичні, теоретико-практичні
заняття, супервізії власних випадків роботи з клієнтами, власну індивідуальну
та групову психотерапію, детальне вивчення праць представників психоаналітичної
парадигми та символдраматичної школи. Крім того, ми відвідували спеціальні
теоретико-практичні заняття, на яких відпрацьовувались особливості роботи з
дітьми та підлітками за методом кататимно-імагінативної психотерапії.
Отже, метод символдрами був обраний як основний, але ми використовували також
засоби ігрової психотерапії та арт-терапії. Корекційна програма включала як
індивідуальну, так і групову форми організації. Причому, до індивідуальної
роботи залучались діти, які мали надто високі показники тривожних станів у
різних соціальних ситуаціях: “П+В”, “В+С”, до групової форми роботи – діти, які
мали помірні показники інтенсивності тривожних станів: “А+С”, “З+С”, “П+С”.
Такий відбір ми пояснюємо тим, що, з нашої точки зору, надто високий рівень
тривожних станів може зумовлювати неадекватні реакції у дітей у соціальному
середовищі, тому для них доцільніше організовувати індивідуальне спілкування з
професійно підготовленим спеціалістом. Діти, які мають помірні показники
тривожних станів, більш здатні витримувати фруструючі моменти, які виникають у
процесі групової роботи, а також більшою мірою схильні до діалогічних
стосунків. В результаті до індивідуальної форми роботи ми залучили двох дітей з
основної експериментальної групи, до групової форми роботи, відповідно,
дванадцять дітей. Корекція тривожних станів у обраних нами дітей здійснювалось
протягом 2002 – 2005 років.
Перейдемо до детального опису корекційних програм індивідуальної та групової
форм роботи за методом кататимно-імагінативної психотерапії.
Індивідуальна форма роботи включала в себе комплекс процедур як з дітьми, так і
з їх батьками. Робота з дітьми включала в себе 15 сеансів тривалістю 45 хвилин.
Частота зустрічей: два рази на тиждень. Корекційна програма була розділена на
декілька етапів: підготовчий етап (3сеанси), метою якого було встановлення
довірчих стосунків з дитиною, уточнення мотивації дитини до корекційної роботи,
вироблення загальних правил зустрічей, діагностування актуального стану дитини;
етап основного ступеня роботи за методом кататимно-імагінативної психотерапії
(5сеансів), метою якого було зниження інтенсивності тривоги, опанування
навичками релаксації, ресурсне підживлення через задоволення внутрішніх потреб
дітей, створення умов для пропрацювання фруструючих моментів, пов’язаних зі
стосунками з первинними
- Київ+380960830922