Формування духовності майбутнього вчителя в процесі загальнопедагогічної підготовки

РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ У ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
2.1. Аналіз реальної практики формування духовності майбутнього вчителя
Спостереження за студентами, бесіди з викладачами засвідчили, що у більшості студентів немає бажання оволодівати педагогічними знаннями як інструментом здійснення своєї власної професійної діяльності; у багатьох студентів відсутня мотиваційна спрямованість на педагогічну діяльність; у ході практичної діяльності в них не формується вміння використовувати педагогічні знання як інструмент пізнання педагогічних явищ та їх корекції на підставі власного педагогічного знання; відсутнє бажання аналізувати себе як особистість, як професіонала у педагогічній діяльності
Виходячи з мети нашого дослідження - теоретично обґрунтувати сутність духовності майбутнього вчителя і визначити найбільш ефективні шляхи її формування в процесі його загальнопедагогічної підготовки, - одним з основних завдань дослідно-експериментальної роботи був аналіз реальної практики виховання духовності студентів, рівня її розвитку, сукупності об'єктивних і суб'єктивних умов, що визначають специфіку організації процесу формування духовності майбутнього вчителя.
На етапі констатувального експерименту було поставлено такі завдання: на основі розроблених критеріїв визначити рівень розвитку духовності студентів; вивчити педагогічний досвід формування духовності майбутнього вчителя в процесі його загальнопедагогічної підготовки.
Для визначення рівня розвитку духовності студентів використовувалася процедура оцінювання, яка передбачала повну або вибіркову експертизу; використання методу узагальнення незалежних характеристик; самооцінку студентами рівня сформованості духовності (з комп'ютеризованими або письмовими опитуваннями). Така сукупність методів дозволила не тільки перевірити на об'єктивність отримані результати, але й виявити рефлексивні якості особистостей майбутніх учителів.
Після проведення низки експериментів у групах студентів ми дійшли висновку, що найкращою є система опитування із закритим ключем інтерпретації результатів.
Але, для більш повної характеристики сформованості духовності, ми вирішили здійснити паралельно з анонімним тестуванням (письмовим опитуванням за анкетою) й усне опитування (за експрес-методом напіввідкритого типу). При цьому технологію експрес-опитування було максимально спрощено: на основі рівневої моделі показників сформованості духовності студенти мали змогу оцінити рівень духовності один одного.
Якщо врахувати, що результати анонімного самотестування й рейтингу (за експрес-методом) практично збігаються не тільки між собою, але й з результатами оцінювання педагогами кожного із студентів, то можна зробити висновок, що наведений спосіб є цілком об'єктивним і придатним для нашого дослідження. З метою оптимізації процедури оцінювання й поєднання переваг анонімного опитування (більша щирість) та експрес-методу (малі витрати часу) можливе переведення системи анонімного опитування на комп'ютер.
Треба зазначити, що запропонована процедура оцінювання рівня сформованості духовності має також і виховне навантаження. По-перше, сам процес оцінювання дав змогу студентам по-новому подивитися на себе як члена колективу (соціуму). По-друге, оцінюваний наочно переконується в тому, що "добре", а що "погано" (з погляду сформованості духовності), пізнає, які кроки їх розділяють. По-третє, залучення самих оцінюваних до вдосконалення та поглиблення параметрів моделі й процедури оцінювання, у тому числі шляхом розширення сфери спостережень, викликають більшу довіру до результатів оцінювання (немає "верховного судді") та відповідне прагнення до їх поліпшення.
У процесі діагностування рівня розвитку духовності ми виходили з того, що з духовністю особистості корелюють загальнокультурні уявлення, мислення, рівень соціалізації тощо. Крім того, діагностика індивідуальності майбутніх учителів, яка здійснювалась одночасно з процедурою виявлення рівня духовності, дозволила встановити той факт, що на формування складових духовності суттєво впливають особливості поєднання якостей і властивостей особистості - інтелектуальних, індивідуально-типологічних, морально-етичних та ін.
Відповідно до наведених особливостей було розроблено систему параметрів діагностування окремих компонентів розвитку духовності майбутніх учителів. Згідно з діагностичними критеріями й показниками велися спостереження за студентами, проводилася діагностична робота, фіксувалися етапи саморозвитку особистості.
Вивчення критеріїв і показників сформованості духовності у студентів нерозривно пов'язане з проблемою виділення рівнів духовної культури. Л.П.Буєва особливо підкреслює теоретичну і практичну складність цього завдання [43, с, 8].
Теоретичний аналіз проблеми дисертаційного дослідження, а також визначені нами критерії розвитку духовності майбутніх учителів дозволили обґрунтувати рівні сформованості духовності у студентів з урахуванням сутності її структури та специфіки психолого-педагогічних особливостей - досить високий, середній і низький.
Слід особливо наголосити, що перехід особистості з одного рівня на інший відбувається не внаслідок механічного накопичення, удосконалення того чи іншого параметру (показника), за яким вирізняється духовність. Змістовна наповненість рівневої структури відображає якісне перетворення провідних компонентів духовності майбутнього вчителя. Оскільки рівнева градація у такій галузі як духовність особистості виключно умовна, тобто розробляється тільки з метою операціоналізації відповідного процесу, то можна відзначити, що низький рівень пов'язаний із емоційно-емпіричним забарвленням процесу духовного становлення молодої людини, середній - із змістовно-оціночним, досить високий - із діяльнісно-творчим. При цьому принциповою є наступна позиція: кожен наступний рівень не заперечує, не відкидає попередній, а органічно вбирає в себе його досягнення.
Досить високий ріве