Ви є тут

Зміст початкової освіти в українських школах на західноукраїнських землях (1919 - 1939 рр.)

Автор: 
Лемко Галина Іванівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U000194
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ЗМІСТУ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ МІЖВОЄННОЇ ДОБИ
2.1. Особливості укладання навчальних планів
Проблема змісту освіти середньої школи завжди була в центрі уваги науковців як у минулому, так і на сучасному етапі розвитку педагогіки. У радянські часи зміст освіти сприймався, перш за все, як втілення соціального замовлення. Звідси випливало, що зміст освіти перебуває в єдності з діяльністю, спрямованою на формування всебічно розвинутого і вихованого в дусі комуністичних ідеалів громадянина зрілого соціалістичного суспільства [325, 7-8]. Стандартні кліше, речення притаманні були навіть солідним науковим дослідженням. Їх можна було б і просто відкинути, але ж вони (свідомо чи підсвідомо) впливали на саму суть певних педагогічних концепцій, які іноді можуть бути цікавими для дослідників.
Більшість педагогів-теоретиків спільні в тому, що зміст освіти визначається складом навчального плану; природою навчального предмета; типом навчальних предметів; принципами відбору змісту кожного з них і т.д. Загальноприйнятим є положення, що зміст освіти розкривається в трьох документах: навчальних планах, навчальних програмах і навчальній літературі. З них найважливішим є навчальний план, який визначає склад навчальних предметів, їх розподіл за роками навчання, тижневу і річну кількість часу, який відводиться на кожний навчальний предмет, а у зв'язку з цим і структуру навчального року.
Питання щодо принципів побудови навчального плану загальноосвітньої школи ще й досі залишаються дискусійними. У світовій педагогіці йде полеміка щодо принципу побудови навчальних планів: чи мають вони складатись з окремих навчальних предметів, чи з комплексів і предметів, де знання з різних наук об'єднуються навколо практичної справи чи сфери дослідження. У школах США ідея комплексності широко використовується, а водночас йде боротьба проти предметної побудови навчальних програм.
Спроби побудувати навчальний план школи за методом проектів була популярною серед частини західноукраїнських педагогів, використовувалась вона і в радянській школі у 20-ті рр. ХХ ст. Але досвід показав, що така побудова навчального плану не забезпечує учнів систематичними знаннями, тому врешті-решт педагоги не відмовилися від предметної структури. Разом з тим предметна структура навчального плану має і свої негативні риси: відсутність синтезу, інтеграції знань тощо. Тому предметна структура навчального плану, навіть у початковій школі, вимагає особливої уваги до міжпредметних зв'язків, які мають бути обов'язковим компонентом. Особливо це треба мати на увазі, коли йдеться про навчання молодших школярів. Для них цілісне сприйняття навколишнього середовища закладає основи всього майбутнього навчання. Основна мета - виховання інтересу до знань, формування й розвиток навчальної діяльності, яка на цьому віковому етапі стає для дітей центральною, провідною, не кажучи вже про їхній загальний розвиток: моральне, естетичне , фізичне і трудове виховання.
Небезпека ізоляції у свідомості учнів знань з одного предмета від знань з інших має бути врахована при формуванні змісту освіти, особливо в початковій школі. Відомий галицький педагог Я. Кузьмів не погоджувався з такими навчальними планами, які передбачали зайвий поділ відомостей з реальних предметів. "...Відомості ці, - писав Я. Кузьмів, - відділені від себе неначе перегородками й, не вважаючи на засади концентраці, так мало між ними стичності й влучності, що учень не вміє їх використати саме тоді, коли йому їх треба". Педагог із цього приводу наводив показовий приклад: коли на уроці української мови учитель задає запитання, де розташована Японія, про яку згадувалося у читанці, то у класі "зривається буря протесту, що тепер година мови, а не географії" [153, 32].
З іншого боку, як свідчить досвід, багатопредметність не сприяє ефективному досягненню мети загальної освіти. Зазначимо, що це стосується не тільки минулої, але й сучасної початкової школи, яка далеко не завжди враховує вікові особливості учнів.
Звичайно, складання навчального плану є процесом складним, суперечливим і навіть конфліктним. Постійно дискутуються питання про співвідношення освітніх галузей (особливо гостро вирішуються такі питання стосовно початкової школи: скільки годин на тиждень відводити на вивчення рідної мови й літератури, математики, фізичної культури тощо. Фахівці з конкретних галузей звичайно наполягають на важливості відповідних предметів, але загально сумарно граничнодопустиме навантаження на рік дорівнює 700 год. і тут без розумного консенсусу обійтися неможливо, хоча досягти його іноді буває дуже важко.
Навчальний план взагалі, а навчальний план початкової школи особливо, треба розглядати у процесі еволюції тих економічних, політичних, соціальних, ідеологічних змін, які відбувалися протягом певного часу. Так було і з побудовою навчальних планів початкової школи на західноукраїнських землях у міжвоєнний період.
Побудова навчального плану початкової школи на західноукраїнських землях зазначеного періоду має свої суттєві особливості. Зазвичай передбачається, що всі учні після закінчення початкової школи продовжують своє навчання далі. Але ж тоді початкова школа по суті була "замкнута в собі". Йшлося передусім про ліквідацію неграмотності, бо відомо, що далеко не всі діти йшли навчатись навіть у 1-ий клас. Наприклад, у с. Мишин Коломийського району в 1927-28 н.р. із 108 "школоповинних" дітей навчалось 36 [308, 4].
Програма-мінімум полягала в тому, щоб діти шкільного віку закінчили принаймні початкову школу. Подальше навчання доступне було не всім. Тому навчальний план для першої ланки освіти мав будуватися так, щоб діти оволоділи тими необхідними знаннями, які забезпечили б їм певний рівень розвитку: засвоєння навичок читання, письма й рахунку, розвиток мовлення (комунікативні уміння), засвоєння елементарних уявлень про людей, про світ і своє місце у тому світі.
О. Драч підкреслює, що в Україні другої половини ХІХ ст. школи да