РОЗДІЛ 2
СТАН ТА ОЦІНКА РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СФЕРІ ПОСЛУГ
2.1 Аналіз та оцінка сучасного стану підприємництва в сфері послуг на регіональному рівні
Становлення підприємництва в Україні розпочалося на початку 90-х років XX ст. Підприємницька діяльність у сфері послуг є необхідною складовою будь-якої національної економіки. Реформування даного сектору економіки України зумовлює потребу у формуванні прошарку приватних власників. Тому одним із джерел структурних трансформацій у сфері послуг є становлення і регіональний розвиток підприємництва. У зв'язку з різким зменшенням платоспроможного попиту в Україні впродовж 90-х років істотно скоротились обсяги споживання послуг населенням. Водночас посилився тягар бюджетних витрат на соціальний сегмент сфери послуг, що негативно позначилось на стані здоров'я, освітньому та культурному рівні громадян і як наслідок - на підприємницькій діяльності. Економічне піднесення 2001-2005 рр. не спричинило істотного поліпшення ситуації. Незважаючи на темпи зростання ВВП, рівень споживання послуг населенням залишається низьким, а виробнича складова підприємництва у сфері послуг і надалі орієнтується на обслуговування експортоорієнтованих галузей.
За ситуації, що склалася, особливого значення набуває розробка нових підходів до аналітичної оцінки трансформаційних процесів в економіці України стосовно регіонального розвитку підприємництва у сфері послуг.
Дані процеси в економіці України та поглиблення її інтеграції у світовий економічний простір викликали необхідність переходу до нових стандартів аналізу, які б дозволили детально проаналізувати назрілі проблеми структурно-технологічної перебудови, порівняти їх із сучасними тенденціями структурних змін економіки розвинутих країн. Тому й вважається, що країни з розвиненою ринковою економікою належать до постіндустріальних, коли важливе значення надається інформації та послугам, масова продукція замінюється випуском індивідуальних благ, які здатні задовольнити різноманітні споживчі потреби індивіда. Перспективи України значною мірою пов'язані зі сферою послуг, яка в умовах глобалізації все більше визначає місце країни в міжрегіональному поділі праці та є чинником постіндустріальної трансформації економіки.
На цей час загальнотеоретичні засади функціонування феномену підприємництва є достатньо дослідженими, проаналізовані різноманітні аспекти його формування і розвитку в умовах ринкової трансформації економіки України, але для підприємництва у сфері послуг на регіональному рівні ці питання вимагають ретельного наукового аналізу. Через це такі дослідження підприємництва у сфері послуг є актуальними. Для цього необхідно розкрити сутність понять "сфера послуг", "послуги" та їх класифікації.
Під сферою послуг слід розуміти частину економічної системи, функціональним призначенням якої є надання послуг. У даному випадку поняття "сфера" слід розглядати як сукупність видів економічної діяльності, які мають чітко виражену спільність функцій, особливе призначення в суспільному поділі праці та низку характеристик, що істотно відрізняють ці види економічної діяльності від матеріального виробництва, зокрема: здебільшого збіг стадій виробництва та споживання, наявність безпосереднього контакту зі споживачем, орієнтація на індивідуального споживача або суспільство в цілому, локальність споживання через неможливість транспортування послуг та їх накопичення [37, с. 7].
Під послугою розуміють результат діяльності суб'єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників - особисті, колективні. Вони є результатом різнорідної діяльності, що здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій, підприємців) і, як правило, призводить до зміни стану одиниць, які споживають ці послуги.
Специфіка послуг як продукту полягає в тому, що послуги не накопичуються (за винятком окремих видів), не транспортуються, не існують окремо від виробників, тобто вони споживаються в основному в момент їх надання [164].
Існуючі підходи до класифікації послуг за ознакою функціонального призначення можна об'єднати в дві групи:
- спеціалізовані класифікації, спрямовані на виконання конкретних завдань;
- загальні класифікації, в яких послуги, поряд з іншими складовими економічної системи, об'єднані за ознакою спорідненості видів економічної діяльності.
З 1997 р. в Україні відбувся перехід на міжнародні стандарти статистичної звітності та запровадження Класифікації видів економічної діяльності ДК 009-96. Невідповідність секцій КВЕД галузям ЗКГНГУ ускладнює зіставлення показників стану сфери послуг за період до 2000 р. (статистична інформація узагальнювалась згідно із ЗКГНГУ) та після нього. Такі дослідження потребують опрацювання первинної статистичної інформації, що пов'язано зі значними фінансовими та часовими затратами, у зв'язку з чим у деяких випадках доцільнішим є використання непрямих даних [65]. Згідно з класифікацією, до секції К "Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам" у І-му півріччі 2006 р. належали 23,8 тис., або близько (50,5 %) усіх підприємств, майже третина з яких здійснювала організацію різних операцій з нерухомістю, 14,4 % - діяли у сфері права, 13,9 % - у сфері архітектури і будівництва. Кожне п'яте підприємство (57,3 %) відносилися до секції І "Транспорт" і займалися переважно наданням споживачам різних видів транспортних послуг (59,0 % усіх підприємств цієї секції). Частка підприємств, що належали до секції О "Колективні, громадські та особисті послуги", складала 12,8 %, з яких практично кожне друге підприємство займалося наданням індивідуальних послуг (табл. 2.1).
Питома вага підприємств інших видів діяльності незначна (15,8 % загальної кількості). Частка додаткового доходу від здачі в найм (в оренду) площ у загальному обсязі реалізованих послуг підприємств різних регіонів значно не відрізняється й коливається в межах від 3,2 % у Житомирській області