РОЗДІЛ 2
Методичні основи процесу формування у студентів умінь і навичок самостійної навчальної роботи засобами бібліотечних технологій
2.1. Педагогічна діагностика стану сформованості умінь і навичок самостійної навчальної роботи студентів при використанні бібліотечних інформаційно-пошукових систем
Система вищої професійної освіти формує сучасного фахівця і готує його до майбутньої професіональної діяльності. Складний набір якостей, якими повинен володіти сучасний фахівець, може сформувати педагогічна система, в якій буде використано все, що є в традиційному навчанні, і впроваджено нові форми і методи у їх взаємодії, відповідно до сучасних завдань.
Навчальний процес у вищому закладі освіти є організованим засвоєнням студентами визначеної системи професійних знань умінь і навичок, необхідних для підготовки фахівців вищої кваліфікації. Навчальний процес умовно поділяється на аудиторну діяльність, що здійснюється в рамках навчальних занять, і на позааудиторну. Однією з форм позааудиторної роботи є СРС.
Розглянемо особливості організації СРС у вищих навчальних закладах освіти, яка безпосередньо пов'язана з удосконаленням сучасної системи бібліотечно-інформаційного забезпечення освітнього середовища університету. У сучасній вищій школі здебільшого визначеною є організаційна структура СНР студентів, що дидактично та методично оформлена для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки фахівців у вищому навчальному закладі. Отже для формування ефективної системи бібліотечно-інформаційного забезпечення самостійної роботи студентів бібліотека вищого навчального закладу має враховувати наступні положення. Організація СРС - це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньо-кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти, здійснюваних студентами в час, вільний від обов'язкових навчальних занять. СНР студентів як суб'єктів навчального процесу охоплює всі компоненти навчання: зміст, засоби, форми і методи навчання в позааудиторний час. Організація та зміст СНР студентів визначаються такими нормативними документами:
- державними стандартами освіти;
- навчальним планом вищого навчального закладу, де обов'язково вказується обсяг часу, передбачений на самостійну роботу (загальний і з кожної навчальної дисципліни);
- навчальною програмою дисципліни, в якій визначається обсяг і зміст самостійної роботи студентів;
- структурно-логічною схемою навчальної підготовки;
- індивідуальним навчальним планом студента;
- індивідуальними семестровими завданнями для самостійної роботи студентів з навчальних дисциплін;
- методичними матеріалами для студентів з питань самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових робіт і дипломних проектів;
- семестровим графіком звітування студентів про виконання самостійної навчальної роботи;
- Статутом та Правилами внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти, в яких фіксується право студента на користування навчальними приміщеннями, бібліотекою, навчальною та науковою літературою, обладнанням, устаткуванням та іншими засобами навчання.
Основним документом, що регламентує аудиторну і позааудиторну роботу студентів, є навчальні плани з кожної спеціальності. З 1990 року СРС входить до щорічного навчально-методичного навантаження професорсько-викладацького складу, що підвищує якість педагогічного управління СНР студентів. Останнім часом з'явились рекомендації щодо удосконалення організації СНР у вищих навчальних закладах. Наприклад, у Київському університеті транспорту було розроблено метод, в основу якого покладено використання диференціальних нормативів. Ці нормативи являють собою фактичний час, необхідний "середньому" студентові для виконання одиниці навчальної роботи. Для уточнення і коригування нормативів на всіх кафедрах університету проводились соціологічні дослідження. Велика увага приділялась СРС і в інших вузах: змінювались схеми управління самостійно роботою, розроблялись нові типи навчальних посібників, проводились ділові ігри. Аналіз дослідження засвідчив, що той вищий навчальний заклад, у якому домінувала одноманітність в організації навчання, нівелювання особистості, а ефективна форма організації навчального процесу - самостійна робота - зводилась лише до відсиджування над сторінками підручників і конспектів та виконання обов'язкових завдань під патронажем викладача, не міг підготувати спеціалістів на рівні вимог часу [135].
Слід зауважити, що в зарубіжних країнах, зокрема у США, самостійна робота студентів була і залишається одним з основних видів навчальної діяльності студентів. Ініціаторами Болонського процесу було виявлено, що в більшості європейських університетів вважають, що основну освіту студент отримує не в аудиторії, не на лекціях і семінарах, а в ході самостійної роботи при вивченні літератури і написанні наукових робіт та під час індивідуальних співбесід з опрацьованого матеріалу з академічними керівниками. Відповідно при такому підході співвідношення між аудиторним навантаженням і СРС збільшується у бік останньої [143].
Реформування вищої освіти, входження її у світовий освітній простір, реалізація завдань щодо підвищення якості підготовки кадрів стимулювали розвиток і розширення обсягів СРС. Згідно з "Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах" [202] навчальний час, відведений для СРС, має регламентуватися навчальним планом і повинен становити не менше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної навчальної дисципліни. Співвідношення обсягів аудиторного часу і СНР студента з кожної навчальної дисципліни може варіюватися. З таких навчальних дисциплін, де передбачено не лише засвоєння певного обсягу знань, а й вироблення необхідних практичних умінь і навичок, обсяг аудиторних занять має становити, як правило, близько 2/3, а з інших навчальних курсів - близько 1/3 загальнонавчального обсягу часу. Саме ці методологічні положення стали основою обов'яз
- Київ+380960830922