РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ
2.1. Обґрунтування підсистеми вправ для формування англомовної соціокультурної компетенції
Оскільки однією з цілей нашого дослідження є розробка підсистеми вправ для формування СКК у процесі навчання англійського ДМ, визначимо зміст, який ми вкладаємо в це поняття.
Так, загальну систему вправ ми розуміємо як таку, що охоплює всі види МД і знаходить своє матеріальне втілення у підручнику; це сукупність необхідних типів, видів й різновидів вправ, що виконується у такій послідовності і такій кількості, котрі враховують закономірності формування навичок та вмінь у різних видах МД в їхній взаємодії й забезпечують максимально високий рівень оволодіння ІМ у заданих умовах [195, с.59; 123, с.72; 181, с.105-106], це основа процеса засвоєння та основа процеса навчання [15, с.24-29; 24; 123, с.44]. Оскільки призначенням загальної системи вправ є засвоєння усіх чотирьох видів МД, тобто мови в цілому [123, с.39], в межах даної роботи доречніше буде розглядати окрему її частину - систему вправ для навчання говоріння. Так, систему вправ ми розуміємо як таку, що спрямована на оволодіння певним видом МД [107, с.68; 194], у нашому випадку говорінням. Оскільки говоріння забезпечує усне спілкування ІМ в діалогічній та монологічній формах, підсистему вправ ми розуміємо як компонент системи вправ для навчання говоріння, метою якої є навчання окремого елемента цієї системи, зокрема навчання діалогічної форми спілкування ІМ. Отже основна різниця між системою та підсистемою вправ полягає у виборі об'єктів навчання: в рамках нашої роботи система вправ спрямована на навчання говоріння АМ взагалі, в той час коли підсистема вправ - лише однієї з його форм: англійського ДМ. Оскільки темою даного дослідження визначається специфіка такого ДМ (ДМ із СК компонентом), цілком очевидно, що підсистема вправ для формування СКК у процесі навчання англійського ДМ має свої особливості, котрі, на нашу думку, проявляються у характері вправ даної підсистеми. Тому вважаємо за правильне розглянути відповідні вимоги до вправ підсистеми для формування англомовної СКК у процесі навчання ДМ учнів ОШ.
У нашому дослідженні ми дотримуємося сучасних вимог до вправ і критеріїв їх класифікації, визначених Н.К.Скляренко, яка розглядає їх відповідно до компонентного складу вправи. Авторка виокремлює такі вимоги: 1) відповідність завдання принципу комунікативності; 2) вмотивованість висловлювання; 3) новизна отриманої і виданої під час спілкування інформації; 4) моделювання КС у навчальному процесі; 5) культурологічна спрямованість; 6) урахування вікових особливостей та інтересів учнів; 7) ступінь керованості мовленнєвими діями учнів; 8) наявність/ відсутність опор; 9) використання різноманітних форм/ режимів роботи; 10) використання ігрового компонента; 11) відповідність способів контролю характеру діяльності учнів - рецепції чи продукції [160; 162]. Оскільки всі із зазначених вимог спрямовані на формування іншомовних мовленнєвих навичок й умінь і можуть в тій чи іншій мірі реалізовуватися у навчанні всіх видів МД, можемо з упевненістю сказати, що всі вони, на нашу думку, є універсальними та, відповідно, виправданими у навчанні англійського ДМ. Наприклад, забезпечення учнів необхідними опорами (вербальними, зображальними, комбінованими) має здійснюватися при навчанні усіх видів МД; інформація, обрана для опрацювання на уроці в межах будь-якого з видів МД, має бути новою для учнів, якщо не повністю, то хоча б частково, адже постійно працюючи з вже відомою інформацією, учні не зможуть "прогресувати" ні у плані набуття, розширення чи поглиблення загальноосвітніх чи специфічних знань, ні у плані розвитку/ розширення їхнього філологічного кругозору. Отже всі з перелічених вимог ми розцінюємо як універсальні, тобто такі, які можуть реалізовуватися у навчанні різних видів МД. Однак, зважаючи на специфіку нашої роботи, особливий інтерес для нас становить вимога культурознавчої спрямованості. Розглянемо її докладніше.
Навчаючись у школі, учні засвоюють певну загальноосвітню інформацію. У процесі навчання АМ вони засвоюють як загальноосвітню, проте виражену засобами ІМ, так і специфічну/ культурознавчу інформацію про країну, мову якої вивчають. Зважвючи на характер шкільного предмета "Іноземна мова", наявність такої інформації в ньому вважаємо незаперечною, а відтак обов'язковою. Оскільки формування англомовної СКК передбачає збільшення у навчальному процесі відсоткового співвідношення загальновідомої та специфічної інформації на користь останньої, вважаємо, що на уроках АМ потрібно не лише надавати учням дещо поглиблену культурознавчу інформацію про країну-носія виучуваної мови, а й навчати їх адекватно користуватися нею у ситуаціях спілкування з представниками виучуваної мови та культури. Отже, вправи для формування СКК у процесі навчання ДМ повинні мати яскраво виражену культурознавчу спрямованість. Культурознавчу спрямованість ми, услід за О.В.Носонович та Р.П.Мільруд, розуміємо як надання учням відомостей про специфіку культури країни, мова якої вивчається. Її специфіка проявляється в особливостях побуту й менталітету народу країни, звичках і звичаях, уподобаннях, стереотипах поведінки тощо [118, с.6-12]. Оскільки такого роду інформація не лише пожвавлює уроки АМ, а й викликає в учнів неабиякий інтерес до предмета ІМ, що, в свою чергу, позитивно позначається на успішності оволодіння ІМ, ми розцінюємо дану вимогу як головну для нашого дисертаційного дослідження. Це означає, що всі вправи запропонованої нижче підсистеми обов'язково будуть надавати учням відомості щодо культурних реалій країни, мова якої вивчається, та тренувати їх у вживанні цих відомостей у процесі формування СКК при навчанні англійського ДМ.
Оскільки така інформація реалізується перш за все на лексичному рівні, адже саме лексика вважається основним носієм інформації, вважаємо за доречне визначити також одиницю відбору/ носій національно-культурної