РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ В ХОДІ ВИЯВЛЕННЯ Й РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЕНІ З ЗАСТОСУВАННЯМ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ
2.1. Зміст і форми використання спеціальних знань у галузі криміналістичного дослідження вогнепальної зброї та слідів її застосування
Криміналістичні знання, сформовані в єдину систему, та окремі криміналістичні теорії проходять у своєму розвитку декілька етапів, починаючи з описового, на якому відбувається виявлення й опис закономірностей об'єктивної дійсності, що вивчає ця наука, і які стають предметом її дослідження починаючи від аналітичних та логічних досліджень до формування усталених наукових теорій і концепцій. Тому цілісна система наукових знань, які становлять зміст окремої науки, та її окремі елементи формуються і знаходять своє відображення та застосування на практиці за мірою їх виникнення, зміни, вдосконалення. Проте у процесі розкриття й розслідування злочинів, судового розгляду кримінальних справ співробітники правоохоронних органів використовують не лише криміналістичні, а й інші знання, оскільки постійно виникає потреба розв'язання питань, що потребують професійних знань у різних галузях науки, техніки, мистецтва. У таких випадках оперативні працівники, слідчі, судді звертаються за допомогою до осіб, яких називають спеціалістами.
Традиційно під спеціальними знаннями розуміють знання, що виходять за межі загальноосвітньої підготовки і простого життєвого досвіду, такі, що набуваються у процесі професійної діяльності у тій чи іншій галузі науки, техніки, ремесел, засновані на теоретичних і методологічних положеннях відповідних галузей знань та підкріплені навичками, отриманими особою в процесі спеціального навчання або набуття досвіду професійної діяльності.
Поняття "спеціальні знання" і його наукове тлумачення досить докладно досліджено у працях процесуалістів та криміналістів. Одним з перших це поняття розглянув О.О.Ейсман, який звернув увагу на те, що спеціальні знання - це знання не загальновідомі і загальнодоступні, а ті, якими володіє обмежене коло спеціалістів [255, с.91]. Загалом підтримуючи таку думку, З.М.Соколовський уточнював, що під спеціальними знаннями треба розуміти сукупність відомостей, отриманих у результаті професійної спеціальної підготовки, які створюють для їх володаря можливість розв'язання питань в якій-небудь галузі [209, с.202]. Відповідно до потреб судочинства, Ю.Г.Корухов відносить до спеціальних знань їх сукупність в певній галузі науки, техніки або мистецтва, що застосовуються з метою доказування [100, с.17-18].
Розглядаючи спеціальні знання, що застосовуються у кримінальному судочинстві, П.П.Іщенко також визнає такими будь-які професійні знання, що можуть сприяти виявленню, фіксації та вилученню доказів [86, с.8.] Ми не можемо повною мірою підтримати такі підходи до визначення спеціальних знань, які застосовуються у кримінальному судочинстві. Адже знання слідчого, оперативного працівника, судді також є професійними і безперечно, що уміле застосування таких знань суб'єктами судочинства сприяє виявленню, фіксації та вилученню доказів. Тому, на нашу думку, більш точним є визначення спеціальних знань, яке було запропоновано Є.І.Зуєвим. На його думку, спеціальні знання - це будь-які пізнання в науці, техніці, мистецтві або ремеслах (за винятком галузі процесуального і матеріального права), які застосовуються під час розв'язання питань, що виникають при здійсненні правосуддя [77, с.89].
Існують також і інші підходи до визначення цього поняття. Наприклад, В.М.Мохов вважає, що взагалі немає потреби розкривати у визначенні зміст "спеціальних знань", і відносить до таких знання, що притаманні різним видам професійної діяльності, за винятком тих, які є професійними для слідчого і судді та використовуються при розслідуванні й розгляді кримінальних справ у суді з метою сприяння встановленню істини у справі у випадках і порядку, визначених кримінально-процесуальним законодавством [150, с.46]. Розгорнуте визначення спеціальних знань було запропоноване ще в 60-х роках минулого століття Г.Г.Зуйковим. Він вважав, що це, насамперед, основані на теорії і закріплені практикою глибокі та всебічні знання прийомів і засобів криміналістичної техніки, які забезпечують виявлення, фіксацію та дослідження доказів. До спеціальних у цьому смислі він також відносив пізнання в галузі судової медицини, судової хімії, фізики, пожежної справи, автосправи, а також будь-які інші пізнання (педагогічні, лінгвістичні, математичні тощо), використання яких потрібне для повного, всебічного і об'єктивного розслідування злочинів.
Суттєвим також вважаємо доповнення, зроблене О.М.Зініним, який підкреслює, що істотною якістю, характерною для спеціальних знань, які прийшли у практику з науки, є їх наукова основа, оскільки вона забезпечує вірогідність отриманих за їх допомогою результатів, а якість спеціальних знань повинна забезпечуватися високими вимогами до осіб, котрі претендують на статус експерта [74, с.8].
Проте, правоохоронна практика показує, що в разі розгляду поняття й сутності спеціальних знань треба виходити з необхідності їх тлумачення як в широкому, так і вузькому розумінні. У широкому розумінні спеціальні знання можуть знадобитися в різноманітних ситуаціях пошуку істини як у кримінальному, так і цивільному судочинстві. Вони потрібні при розслідуванні податкових злочинів, користуються попитом у митній справі тощо. Скрізь, де суб'єкт, що застосовує норми, виявляє, що його знання, по-перше, не достатні, а, по-друге, і головне, його судження не можуть бути покладені в основу прийняття рішення, оскільки відповідні закони, підзаконні акти, правила, інструкції потребують кваліфікованої думки саме спеціаліста в конкретній галузі знань. У вузькому розумінні спеціальні знання найбільше використовуються в розкритті й розслідуванні злочинів.
У багатьох випадках ефективність діяльності з розкриття й розслідування злочинів чималою мірою визначається своєчасним і умілим використанням допомоги спеціалі