Вы здесь

Філософські аспекти модернізму в контексті українського соціокультурного дискурсу.

Автор: 
Максимович Ольга Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U001834
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ
2.1. Ідейно-теоретичні передумови
Характер і специфіка вітчизняної парадигми модернізму значною мірою зумовлена особливостями її становлення, супровідними факторами соціокультурного дискурсу. На нашу думку, основними ідейно-теоретичними передумовами становлення парадигми модернізму в межах українського соціокультурного дискурсу виявились: філософські студії в контексті українського Просвітництва та романтизму, "філософія життя", а також психоаналітичні студії. Окрім цього, процес формування вітчизняної парадигми модернізму зумовлений природничо-науковими відкриттями, соціологічними концепціями, орієнтованими теорією Ч. Дарвіна та Е. Геккеля, філософськими пошуками в просторі діалектичного матеріалізму.
Зокрема, з галузі фізичного знання на становлення гносеологічного аспекту парадигми модернізму вплинули відкриття атомістичної структури матерії, розвиток квантової механіки і теорія відносності А. Ейнштейна. Низка вітчизняних періодичних видань вміщували науково-популярні статті, присвячені розвитку природничих знань ( "Червоний шлях" [23] (Харків, 1925-1927), "Літературно-науковий Вісник" [129] (Львів-Київ, 1998-1931), "Сьвіт" [18] (Львів, 1881-1882) та ін). Глибиною осмислення наукових досягнень природничих наук вирізняються з філософського погляду праці доктора філософії Г. Костельника опубліковані в 20-30-х роках [78], [79]. Ґрунтовне філософське осмислення новітніх досягнень у сфері фізичного знання подане у маловивченій дотепер публікації науковця та громадського діяча В. Панейка " З проблемів теорії пізнання і метафізики": "Найновіша фаза наукової думки, - зазначає автор, - приносить нам розумінє світових прояв не як тривких субстанцій, а як рухів; квалітативні (якістні) ріжниці в речах зводять ся до ріжниць квантітативних (скількісних), себто, висловлюються в релятивних взаїмно-означеннях; закидуєть ся науку про абсолютну постійність органічних, фізичних, етичних формацій, а приймаєть ся безупинну еволюцію, в котрій кожний складник має обмежене місце, ... ; позірний спокій земної кулї не тільки пояснюєть ся незвичайно складний рух, а також як результат змінливого відношення всїх иньших мас матерії" [118, с. 496]. Це твердження із публікації, яке з'явилося на сторінках "Літературно-наукового Вісника" 1908 р., а також матеріали вітчизняних часописів рубежу ХІХ-ХХ ст., засвідчують, що зарубіжний науковий дискурс природничого знання актуалізувався на теренах нашої країни у формі оцінок і спроб інтерпретації, чому сприяла добре налагоджена інтелектуальна комунікація між галицькою інтелігенцією й інтелектуальними колами Австрії, Польщі, Франції, Німеччини.
Науково-популярний резонанс в Україні отримала теорія еволюційного розвитку Ч. Дарвіна та Е. Геккеля загалом, а також відповідні їм соціологічні концепції (соціологічний дарвінізм, соціобіологія тощо). Наприклад, часопис "Українська хата" публікував розвідки, присвячені Ч. Дарвіну [24], Е. Геккелю [21], рецензував переклад книги економіста Т. Мальтуса, котрий розглядає суспільство як живий організм із "критичною масою", для збереження якого, потрібна боротьба за існування та природний відбір [102, с. 575]. Отож, з поглядів Т. Мальтуса випливає, що соціальна боротьба проти природних регуляторів суспільства призведе до масштабної катастрофи. Подібні міркування висловлювали й інші прихильники соціального дарвінізму та соціобіології (Г. Спенсер, Л. Гумплович, А. Смолл). Прианалізувавши, а також зваживши на те, що ідеї Ч. Дарвіна вважаються однією з теоретичних основ міркувань Ф. Ніцше, можемо дійти висновку: конфлікт в межах світоглядної парадигми українського модернізму ціннісних пріоритетів еліти та людини "середнього рівня" являє собою інтелектуальний підсумок широко дискутованих концепцій соціального дарвінізму та соціобіології.
Філософські пошуки в просторі діалектичного матеріалізму становили на певному етапі досліджуваного періоду магістральний напрям здійснення філософського дискурсу. Після революційного перевороту 1917 р., матеріалістичні філософські студії трансформувалися в окремий різновид філософських пошуків - "марксизм". Хоча тематичний спектр проблем, які піднімалися марксистською філософією обмежувався, все-таки у 20-х роках ХХ ст. це була найбільш системна й академічно організована форма здійснення наукового дискурсу. Цікаві відомості про діяльність та організацію марксистського вектора філософії в Україні містяться у стенограмі Всесоюзної конференції в Москві, опублікуваній харківським часописом "Прапор марксизму" (1927-1932). Згідно із доповіддю М. Скрипника та Р. Левіка осередками вітчизняної марксистської філолософії були Український інститут марксизму12 (заснований 1923 р. [56, с. 216]) та Київська марксистсько-ленінська кафедра (заснована 1926 р. [37, с. 224]). У контексті сказаного нагадаємо, що в дослідженнях парадигми модернізму Е. Сміта філософія марксизму розглядається як його базова ідейно-теоретична передумова.
Суспільно-політичні та ідейно-теоретичні детермінанти вітчизняного варіанту модернізму охоплюють значний часовий проміжок. Згідно з періодизацією відомого українського дослідника початку ХХ ст. І. Лисяка-Рудницького, епоха модернізму в Україні є третім, завершальним етапом вітчизняного національно-культурного відродження, котре охоплює кінець ХVІІІ - початок ХХ ст., і складається з трьох послідовних етапів: шляхетська доба (до 1840-х років); народницька доба (1840-1880) і модерністична доба (від 1890-х років до Першої світової війни) [85, с. 172-191]. Логіку викладу проблеми, запропоновану І.Лисяком-Рудницьким вважаємо, слушною, оскільки в ідейній структурі вітчизняної новаторської парадигми простежуються світоглядні перспективи Просвітництва та романтизму.
Світоглядні візії діячів вітчизняного Просвітництва реконструйовано на основі матеріалів "Украинского Вестника" (Харків, 1816-1819), - часопису філософських, мистецьких, культурологічних, релігійних, історичних, економічних, літературознавчих питань, з