РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩІ
2.1. Актуальні загрози та виклики для національної безпеки Республіки Польщі
Актуальні загрози та виклики нового типу, що є об'єктами аналізу цього підрозділу, окремо або в комплексі, виокремлюють науковці та дослідники, зокрема польські, вони включені у різноманітні наукові дослідження, безпекові рапорти та стратегії безпеки РП і інших європейських держав [37; 39; 65, c.20; 75; 76; 90, c.11; 104, c. 79, 92-94; 109 c.3-4; 116; 149, p.63; 169, s.86-90; 180, p.16-19; 191, s.49; 249, s.59-61, 180-184; 250, s.70-77; 274, p.93-104; 282; 344, s.254; 376; 419, s.59-115]. Отже, ми вважаємо за потрібне зосередити увагу на міжнародному тероризмі; сучасних екологічних загрозах; ядерній небезпеці; етнічних і релігійних конфліктах; міжнародній організованій злочинності; поширенні тоталітарних сект; неконтрольованій міграції, а також принципи реалізації політики безпеки РП щодо їх нейтралізації.
Міжнародний тероризм - багатомірне і багатоаспектне явище, яке останнім часом настільки масштабно розвивається і еволюціонує, що дати йому однозначну характеристику дуже непросто. У Хартії європейської безпеки, ухваленій 1999 року, підкреслюється, що міжнародний тероризм становить велику загрозу безпеці і у всіх своїх формах і проявах, чим би він не мотивувався, залишається неприйнятним [144]. Існує реальна небезпека застосування терористами ядерних, хімічних і біологічних засобів, прикладом чого є поштові відправлення із спорами сибірської виразки. З метою терору використовуються релігійний та інший фанатизм, убогість і відсталість окремих прошарків населення. Приклади Афганістану, Іраку, Таджикистану, Косова підтверджують, що сучасний міжнародний тероризм здатний вести диверсійно-терористичну війну, брати участь у масштабних збройних конфліктах.
Однак міжнародному співтовариству з різних причин дотепер не вдалося виробити загальноприйнятого правового визначення міжнародного тероризму, що значно ускладнює створення міжнародно-правової основи. Хоча спроб було багато, про що свідчать наведені у книзі А. Шміда понад 100 визначень тероризму, сформульованих в науці між 1936 і 1981 роками [267, p.88; 349; 350, p. 1-38]. Творилися вони зрештою і пізніше, проте ні наука, ні практика не можуть поки що запропонувати універсальної дефініції, ефективної колективної протидії цій загрозі.
Навіть у новому проекті Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства, розробленому та схваленому у першому читанні Комісією міжнародного права ООН 1995 року, зберігся однобічний підхід до визначення міжнародного тероризму. Це скоєння, організація, сприяння здійсненню, фінансуванню чи заохоченню агентами або представниками однієї держави актів проти іншої держави або потурання з їхнього боку здійсненню таких актів, які спрямовані проти осіб або власності і які за своїм характером мають за мету провокування жаху у державних діячів, груп осіб або у населення взагалі [173, cт.24]. Поза межами цього визначення залишився тероризм, що організовується та здійснюється здебільшого на території тієї чи іншої держави громадянами даної або іншої держав. Слід зазначити? що навіть таке формулювання було піддане критиці? із посиланням на відсутність аналогічного визначення у карних кодексах низки країн.
Державний департамент США міжнародним визначає тероризм, який стосується громадян і території більш ніж однієї країни, подібне визначення наводить польський дослідник Т. Ємьоло [225, s.164]. Тероризм є міжнародним, підкреслює Л. Моджорян, за умови, що: 1) як терорист, так і жертви тероризму є громадянами однієї держави чи різних держав, але злочин вчинений за межами цих держав; 2) терористичний акт спрямований проти осіб, що захищені міжнародним правом; 3) підготовка до терористичного акту ведеться в одній державі, а здійснюється в іншій; 4) вчинивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій і постає питання про його видачу [53, c.14].
Сьогодні, як стверджує Я. Дашкевич, можна говорити про шість основних форм тероризму, між якими є ще й перехідні форми: а) національно-визвольний тероризм, який іноді називають тероризмом національних меншин; б) тероризм, пов'язаний з національно-релігійно-визвольниими рухами; в) тероризм соціал-революційного характеру. г) правий тероризм; д) диверсійний тероризм; е) кримінальний тероризм [94; порівняй з: 143, s.352]. На нашу думку, пункти а та б, можна було б об'єднати, оскільки ці форми тероризму надзвичайно подібні за суттю, завданнями та кінцевою метою.
Згідно з класифікацією Михайла Требіна, за сферою дії тероризм може бути внутрішньодержавним і транснаціональним (міжнародним), а за місцем проведення терористичних актів можна виділити наземний, морський, повітряний, космічний та віртуальний (кібертероризм). За засобами, що використовуються у ході терористичних актів, можна окреслити тероризм із застосуванням звичайних засобів ураження (холодна і вогнепальна зброя, різні вибухові пристрої, складні системи озброєнь - літаки, танки, зенітні ракетні установки тощо; тероризм із застосуванням зброї масового знищення (біологічної, хімічної, ядерної тощо) [101].
Міжнародний тероризм набуває сьогодні загрозливого характеру. Сучасна глобалізація охопила не лише економіку, й терористичну діяльність. Сьогодні терористи готуються до проведення терористичних акцій в одній країні, вчиняють їх в іншій, а переховуються в третій. Ефективність і масштаби терористичних атак можуть бути такими значними, що атакована держава може визнати їх актом агресії. Так вчинили США після атак 11 вересня 2001 року, визнавши, що перебувають у в стані війни з тероризмом. Це стало причиною впровадження в дію ст. 5 Вашингтонської угоди та створення широкої антитерористичної коаліції [85; 263, s.279-281]. Як пише А. Д. Ротфельд, новизна цих атак проявилася у: 1) шкалі атак; 2) характері нападу (ззовні, функції ракет виконали пасажирські літаки); 3) новому противнику (виконавцем цих атак був не
- Київ+380960830922